Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Я поклав телефон до кишені і поїхав з візитом до Арчі. Євгеній, як завжди зустрів мене з посмішкою. Дивився мені в очі та ні про що не здогадувався. А я дійсно прикипів до нього. Як ще пояснити, що півроку я не помічав, що він грає на дві сторони: 
-Ну привіт, Женя, - посміхнувся у відповідь і постукав його по плечі. 
-Яким вітром!? - показуючи рукою на альтанку, запрошуючи, промовив: 
-Ходімо присядемо. 
-Ходімо, - одразу погодився я. 
Розмістившись, я витягнув сигару та закурив: 
-Що справи пішли вгору? Бачу ремонт розпочав! 
-Так, трішки! Тож, що тебе привило до мене, - одразу змінив тему. 
Видихнувши дим, відповів: 
-А що, я не можу провідати свого «ДРУГА», - останнє наголошую, дивлячись прямо в очі. 
Він помітно напружився й закинув ногу на ногу. 
-Та звісно можеш. Гадав, можливо, справа до мене є? - намагається розпізнати мій настрій. 
- Знаєш адвоката Вербицького?- задаю зненацька питання від якого в нього виступили жили на вісках. 
-Так! - не шукаючи виправдань, відповів мені. 
-Він копає під мене, тож потрібно його прибрати! - говорю прямо. Дивлюся, як у нього починає виступати піт на чолі. 
-Так, то в чому проблема? 
-Він хоче мене посадити. А ти мене знаєш, я завжди людей знищую їхньою ж зброєю. Тому, мені потрібно його посадати на довічно. Говорю та не зводжу погляду з Арчі. 
-Так, а від мене що хочеш ?  
Мені починає набридати це шапіто і переходжу до суті: 
-Євгеній, коли нова поставка кокаїну, вашу останню операцію я накрию. В результаті, Вербицький та генерал Самбульський відправляться за грати. А от з тобою, я поки, що не вирішив, що зробити. Якщо підеш на зустріч, можливо, і дам тобі останній шанс. 
-Руслан, я чув у тебе баба з'явилася?  
Я легко посміхаюся, а про себе думаю – «Маніпулювати вирішив, що ж, він завжди був сміливим». Тушу сигару. 
-Яку саме ти маєш на увазі? Послухай хлопчику, погрався в крутого хлопця і завершуй. Цей світ не для тебе. В тебе ще є можливість почати все з початку. 
Дивлюся на нього і розумію, що з того хлопця, який мені подобався нічого не залишилося. Його затягнула темрява і тепер ним керує тільки жадібність та марнославство. 
-Добре Руслан, я зроблю як ти просиш. Я повідомлю тобі час та місце. 
Я був впевнений, що їх він віддасть одразу. А от з кокаїном та грошима він не розпрощається ніколи, тому не знав чого чекати від нього далі.