read-books.club » Інше » До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) 📚 - Українською

Читати книгу - "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)"

294
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" автора Франческо Петрарка. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36 37 ... 45
Перейти на сторінку:
class="v">Ані уславлений Ганг, ні Герма потік злотоносний

Не дорівняють Італії — ні Бактріана, ні Інди,

Ні узбережжя Панхеї, смолою пахучою славне…[119]

Великий поет висловив настільки ж красномовно, наскільки правдиво ту саму думку, що її ти не так давно розвинув докладніше у своїй поезії, звертаючись до одного з друзів. Тож я раджу тобі Італію, бо тамтешні звичаї, небо, моря, що зусібіч омивають її, кряжі Апеннінських гір, що тягнуться вздовж її берегів, і затишність кожної місцини, все ніби створене для заспокоєння твоїх турбот. Щоправда, я не став би тобі нав’язувати той чи той куточок того краю. Іди, куди душа твоя забажає, і нехай щастить. Іди без страху і неквапно; не обертайся на шляху, забудь минуле і спрямуй свої прагнення вперед. Надто тривалий час ти віддалений від батьківщини і від себе самого: час додому. «Вже сутеніє, а ніч належить грабіжникам», — застережу тебе твоїми власними словами. Залишається додати лише одне, доки не забув: доти уникай самотності, аж доки відчуєш, що від недуги твоєї не лишилось навіть сліду. Я нітрохи не здивувався, коли ти розповів, що сільське відлюдництво геть не допомагало тобі. А в чому сподівався ти знайти полегшення, самотній у глухому кутку? Зізнаюсь, не раз, доки ти переховувався там, знай зітхаючи на самоті і тужно позираючи у бік міста, я, спостерігаючи згори, підсміювався з тебе і казав собі: «До чого ж кохання затуманило розум цьому нещасному, що він позабував вірші, відомі будь-якому школяреві! Тікаючи від своєї недуги, він мчить до смерті!».

Ф р а н ч е с к о

Ти не помилявся. Але на які вірші ти натякаєш?

А в г у с т и н

Назонові рядки:

В коханні самотність шкідлива, самотності стережіться.

Куди ти тікаєш? Людного місця тримайся[120].

Ф р а н ч е с к о

Я чудово пам’ятаю ці рядки: вони мені замало з дитинства знайомі.

А в г у с т и н

Що з того, що ти багато знав, якщо ти не вмів застосовувати свої знання собі ж на користь? Тим недоречнішим видавалось твоє бажання усамітнення, що ти знав і аргументи давніх і нових авторитетів проти цього, та ще й власні додав. Справді, ти часто скаржився на те, що самотність тобі не на користь; ти нарікав щодо цього з багатьох нагод, зокрема у тій поемі, де ти надзвичайно виразно оспівав стан своєї душі; я з насолодою стежив, як ти її складав, і дивувався, як може, серед душевних потрясінь, виходити з вуст одержимого настільки чарівна пісня і як мають любити його Музи, якщо вони не тікають зі звичного житла, ображені завданими тривогами і відчуженням господаря. За словами Платона: «Хто володіє своїм розумом, марно стукає у двері поезії», що підтверджує його наступник Арістотель: «Не буває великого обдарування без домішки безумства»[121]. Він, щоправда, мав на увазі інше безумство. Але про це іншим разом.

Ф р а н ч е с к о

Визнаю цілковито все, як є. Щоправда, не думав, що тобі могло сподобатися написане мною. Тепер я й сам полюбив ту поезію. Однак якщо маєш який інший засіб від кохання, то, благаю, не приховуй його від чоловіка, що найбільше потребує зцілення.

А в г у с т и н

Викласти одразу все, що знаєш, властиво радше хвалькові, ніж доброму порадникові. Все розмаїття ліків проти внутрішніх і зовнішніх хвороб вигадано не для того, щоб застосовувати їх усі гамузом проти однієї хвороби. Як каже Сенека: «Ніщо не перешкоджає одужанню більше, ніж часте чергування засобів; і рана не рубцюється, коли на ній всі ліки випробовувати»[122]. Натомість, коли один засіб не допомагає, тоді вдаємось до іншого. Тому, незважаючи на розмаїття ліків проти цієї хвороби, я задовольнюсь небагатьма, поєднуючи ті з них, які, на мою думку, мають певніше тобі допомогти. Я маю на меті не навчити тебе чогось нового, а тільки вказати, які із загальновідомих засобів видаються мені найдієвішими для тебе. Є три засоби, каже Цицерон, здатні відвернути душу від кохання: пересичення, сором і осмислення; можна було б нарахувати їх більше або менше, але щоб не розійтися з авторитетним суддею, погодьмося на трьох. Про перший марно й згадувати, оскільки ти, звісно, заперечив би, що за даного становища пересичення в коханні для тебе неможливе. Щоправда, якби пристрасть дослухалась до розуму і виводила майбутнє з минулого, ти неодмінно визнав би, що предмет найбільшого захоплення здатен викликати не тільки пересичення, але навіть нудьгу й огиду. Однак я з досвіду знаю, що тебе не переконаю: навіть визнавши, що пересичення в коханні можливе і що, раз виникнувши, воно вбиває почуття, ти однаково стверджуватимеш, буцім твоя полум’яна пристрасть далека від пересичення, і я змушений буду погодитися з цим. Отже, мені залишається говорити тільки про два інших засоби. Гадаю, ти не станеш заперечувати, що природа наділила тебе душею шляхетною і скромною?

Ф р а н ч е с к о

Якщо не помиляюсь на власний рахунок, твої слова до такого ступеня вірні, що я не раз страждав від думки, що не відповідаю вимогам своєї статі і цього століття, де, як бачиш, усе відходить безсоромним — пошана, сподівання, багатство, і їм же коряться і доброчесність, і доля.

А в г у с т и н

То хіба не бачиш, наскільки суперечать одне одному кохання і сором’язливість? Тим часом як перше з них підбурює дух, інша стримує його; перше ятрить шпорами — інша натягує повід; перше ні на що не зважає, інша боязко озирається навсібіч.

Ф р а н ч е с к о

Не тільки бачу, а відчуваю біль від почуттів, що роздирають мене навпіл. Бо то одне, то інше так шарпають мене, що я досі не знаю, якому віддатись остаточно.

А в г у с т и н

Скажи, коли твоя ласка, чи глядівся ти останнім часом у дзеркало?

Ф р а н ч е с к о

До чого ти хилиш? Іноді гляджусь.

А в г у с т и н

Було б тобі глядітись рідше, та не вдивлятись так пильно! Однак спитаю: не помітив ти, як змінилось твоє обличчя? як посріблила сивина твої скроні?

Ф р а н ч е с к о

Я гадав, ти хочеш сказати мені щось особливе. Дорослішати, старіти і вмирати — це загальна доля всього, що народжується. Я помічаю у собі те саме, що відбувається з усіма моїми однолітками. Хоча не знаю, чому люди нині старіють раніше, ніж у давні часи.

А в г у с т и н

Чужа старість не поверне тобі молодості, і чужа смерть не дасть тобі безсмертя. Тому облишмо решту і повернімось до тебе. То як? Переміни у вигляді твого тіла викликали переміни в твоїй душі?

Ф р а н ч е с к о

Хвилювання, так, але не зміни.

А в г у с т и н

Що саме

1 ... 35 36 37 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» жанру - Інше:


Коментарі та відгуки (0) до книги "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)"