Читати книгу - "Дуже страшна історія"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Гліб мовчав. Розслідування було завершено. І тут вже я дозволив собі сказати:
— Це підлість.
Наташа похитала головою.
— Він не такий вже й винуватий.
— Він?!
— Звичайно… Гліб був раніше зовсім інший. А потім не зміг відмовитися від того, до чого ми його привчили. Ми самі! Він любив собак. Але ми змусили його про них забути…
— О, яка ти добра! — вигукнув я.
В порожньому вагоні мін голос гучно залунав, і всі озирнулися. Миронова підняла руку. Але я їй слова не дав.
— Дуже страшна історія… — тихо, щоб ніхто, крім нас трьох, не почув, сказала Наташа.
— Ще б пак: стільки годин просиділи в підвалі!
— Це не так вже й страшно.
— Не так? А що ж тоді страшно?
— Коли починають незаслужено вихваляти людину!
— А як бути з Нінель Федорівною? — спитав я. — А раптом деякі батьки все-таки знімуть галас: «Надала самостійність — і ось наслідок. Приїхали вночі!» Покійникова мама, наприклад…
— Візьмемо мам і тат на себе, — сказала Наташа. — Пояснимо, розтлумачимо! Діти мусять відповідати за батьків.
Це була чудова думка. І все-таки я сказав, кивнувши на Гліба:
— Розслідування завершено. Обвинувальний висновок є. За всіма законами має бути суд.
Хвилювання душило Гліба і трохи не задушило зовсім. Рум'янець вкрив його обличчя, але він вже був не рівний, не оксамитний, а нервовий, плямистий. Плечі його судорожно здригалися.
Передчуття підказало мені, що він ось-ось розрюмсається, або, точніше сказати, розридається.
— Сльозами горю не поможеш, — сказав я. — Так учить народна мудрість!
— Гліб поміг нам не сльозами, — сказала Наташа. — Він сам спустився в підвал до Племінника, який міг би… Невже ти забув, Алику? Адже ти сам це придумав! Як і все інше…
Наташа подивилася на мене таким поглядом, про який я не міг і мріяти! В ньому була вдячність. І навіть… Але, можливо, це мені здалося.
— Усе в твоїй владі! — вигукнув я. — Ти хочеш його простити?
— Ні… Я не знаю. Але в кожному разі, скажу тобі ось що… Якщо квола й обмежена людина жорстока, це огидно. Але якщо розумний і сміливий жорстокий — це страшно. Така людина мусить бути добра. Мусить!..
Розумний і сміливий!
Щоб почути від неї ці слова, я охоче просидів би в підвалі три доби. Чи навіть цілу учбову чверть!
ПІСЛЯМОВА
Доля забажала, щоб на цьому кінчилася моя перша детективна повість. Але передчуття підказує мені, що вона не остання!..
Оглавление Анатолій Алексін ДУЖЕ СТРАШНА ІСТОРІЯ Детективна повість, яку написав Алик Дєткін ВІД АВТОРА РОЗДІЛ ПЕРШИЙ, РОЗДІЛ ДРУГИЙ, РОЗДІЛ ТРЕТІЙ, РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ, РОЗДІЛ П'ЯТИЙ, РОЗДІЛ ШОСТИЙ, РОЗДІЛ СЬОМИЙ, РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ, РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ, РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ, РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ, РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ, ПІСЛЯМОВА
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дуже страшна історія», після закриття браузера.