Читати книгу - "Смиренність отця Брауна"

що слуга насправді вбив свого пана, або що лорд живий і ніхто його не вбивав, а, навпаки, лорд убив і поховав свого слугу, а сам переодягнувся у його вбрання… Та навіть якби наша версія виявилась кращою за усі трагедійні сюжети самого Вілкі Коллінза, ми б так і не змогли пояснити, чому для цих свічок нема підсвічників і звідки у старого аристократа звичка насипати тютюн на піаніно. Тобто, ми можемо з'ясувати лише суть злочину, але його деталі залишаються загадковими. Найкраща уява не здатна допомогти людському розумові логічно поєднати нюхальний тютюн, діаманти, воскові свічки і розібраний годинниковий механізм.

— Гадаю, що я тут бачу певний зв'язок, — озвався священик. — Той Гленгайл смертельно ненавидів Французьку революцію і був прихильником старого режиму. Він усіма силами прагнув реставрувати родинне життя останніх Бурбонів.[22] Нюхав тютюн — бо то була модна розкіш у XVIII столітті, мав воскові свічки — бо тоді вони були джерелом освітлення, частинки залізного механізму є наслідком хобі Людовіка XVI[23] — слюсарства, а діаманти тримали для намиста Марії Антуанети.[24]

Обидва детективи витріщилися на нього широко розкритими очима.

— Яке геніальне пояснення! — вигукнув Фламбо. — І ви насправді вірите, що це все було саме так, — запитав він.

— Навпаки, я переконаний, що це неправда, — відповів отець Браун, — але один з вас щойно стверджував, що логіка неспроможна поєднати всі чотири знахідки. Я лиш нашвидку навів один з можливих логічних зв'язків між ними. Я певен, що правда залягає десь глибше.

На якусь мить він замовк, прислухаючись до завивання вітру, від якого стугоніли вежі. А тоді сказав:

— Останній Ерл Гленгайл був злодієм. Другу половину свого життя він прожив як невиправний злодій і грабіжник. Йому не потрібні були підсвічники, бо свічки він використовував для свого ліхтаря, попередньо лише трішечки вкоротивши їх. Нюхальний тютюн він застосовував так само, як французькі злочинці перець: для того, щоб розпорошити його серед натовпу в разі арешту або переслідування. Останнім доказом можна вважати діаманти і сталеві коліщатка. Вам, мабуть, тепер усе зрозуміло? Діаманти і сталеві коліщатка — це найтвердіші ріжучі матеріали та єдині засоби для різання скла, тим паче — вирізування цілої скляної шиби.

Зламана штормом гілка велетенської сосни сильно вдарила у вікно позаду них, немов пародіюючи вторгнення грабіжника, однак ніхто з них трьох навіть не повернув голови у той бік. Усі уважно слухали отця Брауна.

— Діаманти і коліщатка, — міркував про себе Крейвен. — То ви гадаєте, що цього достатньо, щоб відтворити правдивий перебіг злочину?

— Я не вважаю, що моя версія правдива, — відказав отець Браун, — однак я оприлюднив її умисне, щоб заперечити ваші слова про те, що ніхто не здатен поєднати чотири різні речі. Справжня історія, ясна річ, набагато складніша, аніж описана мною банальна версія. Гленгайл, як можна гадати, виявив на території свого маєтку коштовні камені. Хтось, очевидно, ввів його в оману, змусивши повірити, що ті діаманти були знайдені у підземеллі замку. Маленькі коліщатка, очевидно, використовувалися для обробки діамантів. Йому доводилося здійснювати все це в несприятливих умовах, і тому він взяв собі в помічники когось із довколишніх пастухів чи селян, і результат був не надто втішним. Що ж до нюхального тютюну, то це велика розкіш для шотландських пастухів. Ним їх можна спонукати на будь-що. І вони, до речі, не користуються підсвічниками, тому що тримають свічку в руці, коли оглядають підземелля та печери.

— Ви вже закінчили, отче? — за мить спитав Фламбо.

— І це, по-вашому, остаточна і неспростовна версія нашої справи?

— Ні, звичайно, — відповів отець Браун.

Він дав вітровію час принишкнути у глибині соснового лісу, а тоді, з ледь помітною насмішкою, продовжив:

— Я знову навів її, щоб вкотре вказати на зв'язок між годинниковим механізмом, воском і блискучими алмазами. Як таємницю Всесвіту пояснюють десять філософських учень, і всі — помилково, так є з десяток версій історії замку Гленгайл, і всі вони — також хибні. Але ж кожен хоче знати правду про Всесвіт і про гленгайльську історію, чи не так? Послухайте, а що, інших примітних знахідок нема?

Крейвен засміявся, а Фламбо покрокував уздовж стола.

— Ось, маєте, — сказав він. — Знахідка п’ята, знахідка шоста, сьома…, але всі вони нічим не примітні й не показові. Маємо колекцію свинцевих олівців, точніше, як не дивно, свинцевих грифелів від олівців. Також є бамбуковий ціпок, у якого чомусь відламана ручка. Його можна було б вважати знаряддям злочину, однак жодного злочину ще не встановлено. Крім того, ми знайшли ще кілька старих требників та ілюстрацій з католицькими сюжетами, які Огелбі зберігали, мабуть, ще від часів середньовіччя, бо відданість їхньому клану була в них сильніша за пуританську віру. Ми звернули на них увагу лише тому, що вони мають дивні надрізи і виглядають зіпсутими.

Отець Браун узяв маленькі ілюстровані сторінки, щоб розглянути їх, але сильна буря пригнала важкі хмари, і в кімнаті зовсім стемніло. Однак його голос пролунав ще до того, як стишилася буря, і всі зауважили, що то був голос зі зміненою інтонацією і дуже схвильований.

— Пане Крейвен, — сказав він голосом людини, що помолодшала принаймні років на десять. — Ви ж маєте ордер на обшук, правда? Чому б нам не піти й не оглянути ту злощасну могилу? Чим скоріше ми це зробимо, тим буде краще,