read-books.club » Інше » Їсти. Потреба, бажання, одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Їсти. Потреба, бажання, одержимість"

433
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Їсти. Потреба, бажання, одержимість" автора Паоло Россі. Жанр книги: Інше / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36 37 ... 45
Перейти на сторінку:
я намагалася припинити, але не можу... ось уже два тижні, як в мене розпухли лімфовузли на шиї та під вухами, можливо, через це. Можете мені допомогти і як саме? Раніше я дуже боялася лягати до лікарні, але зараз думаю, що це мій єдиний порятунок. Благаю вас, будь ласка, не залишайте мене наодинці».

3. «Усе почалося з того, що після їжі я викликала в себе нудоту. Щоб не розповніти й усе таке. Щоб виплюнути всю ту їжу, яку я так терпіти не могла, яка споганила моє життя, яку я ненавиділа понад усе на світі. То було гарне відчуття. Відчуття перемоги, спроможності, свободи, легкості... Тоді я думала, що стала непереможною та недосяжною. Мені були підвладні їжа, моє тіло і, здавалося, весь світ навколо мене; я не почувалася щасливою, не почувалася добре: я почувалася спроможною. Та вже за кілька днів моє життя перетворилося на кошмар. Мій світ — мій таємний друг, моя схованка — перетворився на пастку: так, без запрошення чи попередження, прийшла до мене багатопричинна булімія. Я цілодобово напихала себе їжею, без обмежень і контролю. Щодня вживала проносне (до 40 разів на день), препарати для схуднення та сечогінні (15/30 на добу — всього від 50 до 80 пігулок на день). Я діяла майже несвідомо. Я не могла більше контролювати ні власне тіло, ні свої дії. Здавалося, що я спостерігала за собою збоку, як за іншою особою за склом. Хотіла припинити, хотіла допомогти сама собі, але не могла. Я втратила владу над власним життям».

4. Одна чотирнадцятирічна дівчинка у 2009 році написала таке: «Я не хочу ні достатку, ні грошей, не хочу навіть того, щоб інші пам’ятали чи забули про мене; хочу лише моє сьогодні, бо моє вчорашнє — як розбите на тисячі уламків люстерко. Дивлюся я на мої рани й кажу сама собі: сьогодні повинно було бути по-іншому, не треба було блювати, не треба було бити себе, різатися лезом, не треба було перетворювати свій сум на гнів».

Ні в кого не викликає сумнівів той факт, що ідеал надмірної худорлявості, який нав’язується сьогодні світом моди, призводить до страшних наслідків серед підлітків і молоді. Інакше кажучи, немає тих, хто стверджує, що проб­лема існує, і тих, що заперечує її існування. Є лише ті, хто говорить про неї, і ті, хто її замовчує. Останні не лише мовчать, ба хотіли б, щоб про це взагалі ніхто не згадував, а й продовжують нав’язувати образ жінки-вішака, або жінки-хворостинки, або жінки-цвяха. Багато хто задумається над таким питанням: чи можуть у світі моди перемагати й ставати вирішальними позиції, пов’язані з етичними проб­лемами або з відповідальністю та совістю у ставленні до інших? Виходячи з того, що я бачив і читав, — не думаю. Саме тому відчуваю щось на кшталт заздрощів до тих, хто, на відміну від мене та багатьох інших, вірить в існування Вищого Суду, перед яким після тимчасового перебування на Землі доведеться відповідати та платити високу ціну за свої гріхи всім тим, хто змусив страждати невинних, викликавши в них несправедливий і необґрунтований біль.

Про автора

Паоло Россі (1923–2012) — один з найвидатніших філософів італійської культури. Навчався в Анконі, Болоньї і Флоренції. Викладав історію філософії в Міланському університеті, Кальярі та Болоньї, працював редактором дитячої енциклопедії видавництва «Мондадорі», згодом оселився у Флоренції, отримав звання професора Флорентійського університету та став членом Академії Лінчеї.

Россі майже все життя займався історією філософії і науки, віддаючи перевагу XVI та XVII століттям, опублікував сотні нарисів і статей в італійських і провідних світових журналах. Курував серію «Історія ідей», був науковим редактором і рецензентом у десятках фахових міжнародних видань, у тому числі Європейському журналі філософії, Міжнародному історичному журналі та Методологічному психіатричному журналі і багатьох інших. У 1997 р. його призначили президентом «Італійського товариства вивчення відносин між наукою та літературою».

Примітки
1

Блаженний Авґустин. Сповідь, Х, 17.

(обратно) 2

L. Dalla Ragione, I. Dalla Ragione, Arboreal archeology. A diary of two fruit explorers, Perugia, Ali&No Editrice, 2008.

(обратно) 3

Roma, Il Pensiero Scientifico, 2005.

(обратно) 4

Nutrirsi dell’altro. Viaggio antropologico nell’inconscio alimen­tare // B. Coppola, P. D’Alconzo, E. De Conciliis, L’albero della cuccagna. Il cibo e la mente, Napoli, Cuen, 1997, pp. 93–166.

(обратно) 5

Torino, Einaudi.

(обратно) 6

http://siviaggia.it/viaggi/cibi-strani-disgustosi-mondo/119131/

(обратно) 7

R. Benedict, Modelli di cultura, Milano, Feltrinelli, 1960, p. 7.

(обратно)
1 ... 35 36 37 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Їсти. Потреба, бажання, одержимість"