Читати книгу - "Марсіянин"

– Гм, – сказав Мартінез, який не очікував такого питання. – Так, мем. Я перейду на ручне керування і дам повний газ. Тоді вирівняюся носом догори й повернусь до запрограмованого режиму злету.

– Прийнято, – сказала Льюїс. – Усім іти на сигнал скафандру Мартінеза. Проходьте шлюз і готуйтесь до старту.

– А ви, командире? – спитав Бек.

– Я ще трохи пошукаю. Ворушіться. Мартінезе, якщо апарат почне перекидатися, злітай.

– Ви справді думаєте, що я вас покину? – спитав Мартінез.

– Я тобі щойно наказала це зробити, – відповіла Льюїс. – Ви троє, рушайте на борт.

Вони неохоче підкорились наказові Льюїс і пішли до АПМ. Нещадний вітер примушував їх боротися за кожен крок.

Льюїс посунула вперед, не бачачи навіть власних ніг. Згадавши щось, вона потяглася за спину і витягла пару свердел для каміння. Вранці вона додала метрові свердла до свого обладнання, сподіваючись узяти кілька геологічних проб протягом дня. Тримаючи по одному в кожній руці, вона мацала ними поверхню перед собою.

Пройшовши двадцять метрів, вона розвернулася й пішла в протилежному напрямку. Виявилося, що іти по прямій неможливо. Їй не тільки бракувало візуальних орієнтирів, а й вітер постійно збивав з курсу. Самого тільки піску налітало стільки, що він заносив її по кісточки з кожним кроком. Вона бурчала щось і йшла далі.

Бек, Йогансен і Фоґель запхалися до шлюзу. Троє могли заходити до розрахованого на двох шлюзу тільки в аварійних випадках. Коли тиск вирівнявся, Льюїс викликала їх по радіо.

– Йогансен, – сказала вона. – А інфрачервона камера марсохода не допоможе?

– Ніяк ні, – відповіла Йогансен. – в інфрачервоному крізь пісок видно не краще, ніж у видимому спектрі.

– Що вона надумала? – спитав Бек, знявши шолома. – Вона геолог. Вона знає, що в піщану бурю інфрачервоні камери не допоможуть.

– Хапається за соломинку, – сказав Фоґель, відкриваючи внутрішні двері. – Треба сідати в свої крісла. Будь ласка, не баріться.

– Мені це не подобається, – сказав Бек.

– Мені теж, докторе, – сказав Фоґель, піднімаючись драбиною, – але командир віддала нам наказ. Порушення субординації не допоможуть.

– Командире, – передав Мартінез, – нахил 11,6 градуса. Один сильний порив – і ми перекинемося.

– А локатор наближення? – спитала Льюїс. – Він зможе зреагувати на скафандр Вотні?

– Ніяк, – сказав Мартінез. – Він створений, щоб знаходити «Гермес» на орбіті, а не реагувати на метал одного скафандра.

– Спробуй, – сказала Льюїс.

– Командире, – сказав Бек, надягнувши навушники й умостившись у своє крісло для перевантажень, – знаю, що ви не хочете цього чути, але Вотн… Марк загинув.

– Прийнято, – сказала Льюїс. – Мартінезе, спробуй локатор.

– Зрозумів, – передав Мартінез.

Він увімкнув локатор і почекав, поки той закінчить самоперевірку. Зиркнувши на Бека, він сказав:

– Чим ти думав?

– Щойно загинув мій друг, – відповів Бек. – І я не хочу втратити ще й командира.

Мартінез суворо на нього подивився. Перевівши погляд назад на локатор, він передав:

– Локатор наближення нічого не виявив.

– Нічого? – спитала Льюїс.

– Я ледве Дім бачу, – відповів він. – Це через цю клятущу бурю. А коли б і не вона, то все одно металу недостатньо… Чорт!

– Пристебніться! – закричав він. – Ми перекидаємось!

АПМ зі скрипом нахилявся все швидше.

– Тринадцять градусів, – гукнула зі свого крісла Йогансен.

Застебнувши ремені, Фоґель сказав:

– Ми втратили рівновагу. Назад ми вже не гойднемося.

– Не можна її лишати! – закричав Бек. – Нехай перекидається, ми все полагодимо!

– Тут повні двадцять дві тонни, якщо з паливом, – сказав Мартінез, а його руки тим часом пурхали над панеллю керування. – Якщо вдаримося об поверхню, пошкодиться конструкція баків, корпуса, і, можливо, двигуна другого ступеня. Ми нізащо це все не полагодимо.

– Не можна її кидати! – сказав Бек. – не можна.

– Я знаю один фокус. Якщо він не спрацює, то я дію згідно її наказу.

Активувавши систему маневрування на орбіті, він дав безперервний струмінь з носових отворів. Тепер невеликі маневрові двигуни боролися проти ваги корабля, що повільно хилився додолу.

– Ти запустив СМО? – спитав Фоґель.

– Не знаю, чи це допоможе. Ми хилимося не дуже швидко, – сказав Мартінез. – Здається, тепер повільніше…

– Аеродинамічні затулки мали автоматично виштовхнутися, – сказав Фоґель. – з трьома дірками в боці корабель добряче термоситиме при підйомі.

– Дякую, що нагадав, – сказав Мартінез, не вимикаючи двигунці й стежачи за показниками нахилу. – Давай же…

– Досі тринадцять градусів, – доповіла Йогансен.

– Що там у вас коїться? – передала Льюїс. – Ви замовкли. Відповідайте.

– Чекай, – відповів Мартінез.

– Дванадцять і дев’ять десятих, – сказала Йогансен.

– Працює, – сказав Фоґель.

– Поки що, – сказав Мартінез. – не знаю, на скільки вистачить палива для маневрів.

– Дванадцять і вісім десятих градуса, – продовжувала стежити Йогансен.

– В СМО лишилось шістдесят відсотків палива, – сказав Бек. – Скільки тобі треба для стикування з «Гермесом»?

– Десять відсотків, якщо ніде не обхезаюся, – сказав Мартінез, регулюючи вектор тяги.

– Дванадцять і шість, – сказала Йогансен. – Ми вирівнюємося.

– Або вітер трохи стих, – припустив Бек. – Палива сорок п’ять відсотків.

– Є небезпека пошкодити сопла, – застеріг Фогель. – СМО не призначена для тривалих викидів.

– Знаю, – сказав Мартінез. – Я зможу пристикуватися і без носових сопел, як буде треба.

– Майже вийшло… – сказала Йогансен. – Гаразд, уже 12,3.

– Вимикаю СМО, – оголосив Мартінез, перериваючи подачу палива.

– Продовжуємо вирівнюватись, – сказала Йогансен. – 11,6… 11,5… Тримається на 11,5.

– Залишок палива в СМО двадцять два відсотки, – сказав Бек.

– Бачу, – відповів Мартінез. – Цього вистачить.

– Командире, – передав Бек, – вам треба негайно йти на корабель.

– Підтримую, – передав Мартінез. – Його не стало, мем. Вотні не стало.

Четверо членів екіпажу чекали відповіді командира.

– Прийнято, – нарешті відповіла вона. – Вже йду.

Вони лежали мовчки, прив’язані до своїх крісел, готові до запуску. Бек подивився на порожнє крісло Вотні й побачив, що Фоґель дивиться туди ж. Мартінез запустив самоперевірку носових сопел СМО. Використовувати їх знову стало небезпечно. Він занотував несправність