Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Він ніби пройшов через двері і побачив Білого Лицаря Ебдона і Земляного Лицаря Джеральда, що стояли біля нього. Вони кивали головою і посміхалися йому, наче людям, а їхні очі були сповнені підбадьорення та визнання.

.

Але ілюзія тривала лише коротку мить, перш ніж зникнути. Брендел нарешті прийшов до тями і знайшов джерело підземних поштовхів. Він підсвідомо потягнувся до Філософської грифельної дошки у своїй сумці, але було вже пізно. Він відчував, як у його руці дзижчить Філософський грифель, наче у нього є власне життя. Наступної миті хмари над пагорбами Шаблі розступилися.

.

Сьогодні вдень.

.

Від лісу Північного вітру до озера Ванаран, від замку Золотого Полум'я до Роти в Сіель і і навіть з такої далекої відстані, як Бреггс, всі, хто жив у цій місцевості, були свідками цього дива. Над блакитним небом, центром якого була точка на півдні, платинові хмари розступалися шар за шаром, наче камінь, кинутий у спокійний басейн, і випромінювалися назовні на всі боки.

.

Після того, як остання хмара розвіялася, блакитне небо було схоже на чистий сапфір з чудовим світло-фіолетовим кольором, і не було видно жодної порошинки. Городяни, священнослужителі, авантюристи і навіть астрологи Ради зірок і Місяця були насторожені. Далеко в Морі Смерті чарівник Буги також зафіксував це явище в Дроллі. Ченці Палацу Левового Серця вийшли в повному складі, реєстратор Чорної вежі був приголомшений і випадково впустив улюблену кришталеву кулю, а паломники Громових воріт не могли не стати на коліна і не помолитися небесам.

, -

Всі підняли голови і подивилися на кругле, схоже на вакуум небо на півдні, але лише одиниці розуміли, що там насправді відбувається.

.

Реакція Божественного Артефакту.

. - , ,

Світло в лісі раптом посвітлішало, і темрява розвіялася. Вираз обличчя Буги, Макарова і Флітвуда різко змінився, коли вони подивилися на небо. Після того, як платинові хмари розійшлися шар за шаром, залишилося захоплююче красиве фіолетово-синє небо. Тут були шари чудових і красивих візерунків, які нагадували шестерні, а кожне коло мало діаметр майже сто тисяч метрів. Це був Тіамат, закон, який встановила Мати Марша, щоб обмежити стихії, світи та магію в міфах. Тут же проходила межа стихійного світу.

.

Незалежно від того, під яким кутом смертні дивилися на цей величезний і заплутаний Бар'єр Творіння, вони відчували почуття безнадії від щирого серця і почуття величі, яке йшло від щирого серця.

Брандо міцно тримався за кам'яну плиту, наче вона ось-ось вирветься на волю. Він не міг не дивитися на небо.

.

Прекрасний край Тіамат шар за шаром ковзав на тлі блакитного неба, і щоразу, коли він ковзав, він проносився через сотні кілометрів неба. Однак крива, що представляла закон і пряма лінія, знову зливалися воєдино, і коли шари шестерень зливалися воєдино, і один з центрів був спрямований на цю область

.

Ліс якусь мить замовк.

.

Вітер перестав дути.

— 14

Якби це було в грі, у Брандо пішли б мурашки по шкірі, коли він побачив цю дивну сцену. Ця сцена була дуже схожа на сцену, де Лорди Стихій або Легендарні Чарівники застосовували заклинання найвищого рівня — сцена, де застосовувалися заклинання 14-го рівня. Ці заклинання були забороненими заклинаннями в звичайному розумінні, або легендарними заклинаннями. Ці заклинання були поза розумінням смертних. Фактично кожен з них прямо мобілізував Верховний Закон на знищення і знищення в деструктивний спосіб. За руйнівною силою вони були не слабші за ядерну зброю первісного світу.

Але в цей момент він також відчув мурашки по шкірі.

.

Резонанс у його серці нарешті досяг свого піку в цей момент.

.

У центрі кругового вакуумного поля в небі було легке поштовх, але коли поштовх поширився на всі боки, з неба спустився білий промінь світла. Далеко в Дерорі, один з дванадцяти ватажків Бузьких чарівників, Вільям Пістер тримав в одній руці своє чарівне перо. Кінчик пера довго нерухомо стояв на пергаменті, наповненому рунами. Навіть чорнило просочилося крізь дорогу баранячу шкіру, утворивши маленьку чорну цятку на пергаменті.

Тоді старець просто визирнув у вікно срібної арки.

.

Між небом і морем.

.

Срібний промінь світла стояв прямо.

Це Меч Левове Серце Еріка

Промінь світла пробився крізь хмари. Він зигзагоподібно проходив через кордон Царства Стихій, а потім впав вертикально на інший бік Еруїна. Ці два промені світла відбивалися один від одного в ясному полуденному небі.

У цей момент всі втратили здатність говорити.

Але Брандо просто хотів померти. Він лише зрідка прикидався праведником і не очікував, що випадково отримає схвалення милосердного Еріка. Якби знав, то не читав би клятої клятви. Він забув, що прийняв квест від Білого Лицаря Ебдона. У момент хвилювання він ще більше надихнув на пошуки.

.

Звичайно, пошуки натхнення не були дивними, але що викликало у нього бажання вдаритися головою об землю, так це те, що це викликало реакцію Божественного Артефакту.

Стривайте, пані Марто! Хіба меч Левове Серце не є фантастичною зброєю? Як це викликало реакцію Божественного Артефакту? Коли він став Божественним Артефактом? На форумі розповіли, що ця зброя є фентезійною зброєю золотого рівня, і, судячи з її історії, це має бути правдою. Зрештою, для такого королівства, як Еруїн, було неможливо зберегти Божественний Артефакт.

.

Ця думка промайнула в голові Брандо.

Однак дивне явище також промайнуло повз. Промінь світла тривав близько трьох-п'яти секунд, а потім поступово слабшав. Брандо натиснув однією рукою на Сланець мудреця і поступово перестав боротися. У той же час він відчував слід у своєму серці, ніби відчував напрямок. Він знав, що це означає, що між ним і Мечем Лев'яче Серце є зв'язок. Фентезійна зброя мала таку здатність.

Звичайно, у такого підключення були свої переваги і недоліки.

.

Перевага полягала в тому, що він був на крок ближче до легендарного Божественного Артефакту.

.

Недоліком було те, що Брандо дивився на Флітвуда і Макарова, які дивилися на нього незбагненними поглядами.

.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.

200

Розділ 200

.

Атмосфера в лісі була трохи незграбною.

.

Як головний придворний чарівник, Флітвуд, природно, розумів, що сталося, але не знав, як реагувати. Реакція Божественного Артефакту, Марти вище, приголомшила вченого старця. Він ніколи не думав про таке. Але знову ж таки, якщо інша сторона дійсно