Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Як тобі сьогоднішній день? — запитав він не відводячи погляду від дороги. Цього разу ми їхали самі, — і Давид був за кермом.
— Це був фантастичний день.
Він кивнув краєм ока глянувши на мене.
— Я радий, що тобі з ними сподобалось.
— Знаєш… — я сперлась підборіддям на руку. — Я давно не проводила так добре час. Твої друзі дуже милі.
Я помітила, як він намагається стримати посмішку.
— Милі — це точно не про них.
— Гаразд. Як щодо — люб‘язні?
— Ну, це підходить більше.
Я задоволено кивнула.
—Ти не сказав їм. — я не запитувала я стверджувала.
— Ні.
— Ніла запитувала, чи вибрали ми дату нашого весілля. — сказала тихо, бо не знала, як він відреагує.
— І що ти їй відповіла?
— Сказала, що плануємо на осінь.
Я підняла на нього погляд, щоб побачити його реакцію. Але він був досить спокійним.
— Дякую, що розповіла мені.
Після його слів на декілька хвилин в автомобілі запала мертва тиша. Я відвела погляд до вікна, спостерігаючи, як за вікном ліхтарі переходять з одного на інший.
— Ти сердишся? — тихо запитала я не витримавши. — За те, що я збрехала їй.
— Ні. Це я їм збрехав з самого початку, і тебе втягнув в це. — промовив він задумано.
— Ну я сама втягнулась в це. Я могла не підписувати той договір, і не погоджуватись на твою пропозицію. — нагадала йому.
— Могла, але не зробила. Чому?
— В той день мене був кинув хлопець, і я була ображена на нього. Можливо, це стало причиною. Але ще я хотіла віддячити Владу. Це завдяки йому я отримала роботу у твоїй компанії. Тому ось так і вийшло.
— По-перше, це він повинен дякувати, що має таку хорошу помічницю…
— Ти мене зараз хвалиш? — здивовано запитала, при цьому усміхаючись.
— Ти заслуговуєш похвали. По-друге, твій колишній хлопець бовдур.
Я хихикнула.
— Буде по-третє?
— По- третє, ми вже приїхали.
Я здивовано перевела погляд, і побачила, що ми вже стояли на парковій доріжці.
— Ох... — видихнула я.
Я настільки була захоплена розмовою, що не помітила як швидко ми приїхали. Мені хотілось, щоб ця мить продовжувалась. Але Давид вийшов з автомобіля, і я зробила те саме.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.