Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

Врешті знову настав понеділок. Ерік з Тедом зустрілися все в тому ж місці, і знову відбувся звичний обмін телефонами й документами. Та тільки обоє уже не сміялися, навіть Тед незвично принишк. Чи то бачив, що Ерік на нього ображений, чи  йому не хотілося повертатися до коледжу після вихідних, проведених удома.

 - Давай присядемо на хвилинку, нам треба поговорити, - врешті сказав Ерік, не дивлячись другові в очі.

 - Та тільки недовго, бо я на шикування запізнюся...

 - Яке ще шикування? - здивувався Ерік.

 - Дебільне! - буркнув Тед. - Це не коледж, а якась колонія суворого режиму! Щоранку усі учні збираються на подвір'ї, і  директор починає читати промови, догани роздає! Хто в чомусь проштрафився - виходить наперед і так  має стояти, поки його шпетять в хвіст і гриву...

 - Можу побитися об заклад, що і ти там встиг постояти, еге ж?

 - Ну і що тобі до того, з тебе в універі, либонь. пилинки здувають - за мої гроші...

 - То якщо щось не так - давай чеши у свій елітний район! - розсердився Ерік. - Ти наламав дров, а я ще винен виявляюся!  Мені вдома батьки знаєш який  "розбір польотів" влаштували!

 - А батьки тут до чого? - здивувався Тед.

 - Так їм же довелося штраф платити  за твої виходки! Ти чого там  кулаками махав - дівчину з кимось не поділив?

 - При чому тут дівчата? Просто ми з ще двома хлопцями поселилися в кімнату у общазі,  поприбирали там, навели порядок, а на другий день приходять якісь старшокурсники і починають викидати звідти наші речі, кажуть, що їм місця не вистачило, то вони забирають нашу кімнату. Ну ми й погиркалися. А що  - стояти і дивитися на таке?

 - То треба було коменданту поскаржитися...

 - Ага, ми ходили, а він каже: "Ви, салаги, чого "права качаєте"?Де вам скажуть - там і житимете!" І відправив нас взагалі в якийсь підвал, там навіть вікон немає. Ну от ти змовчав би на таке?

 - Змовчав, якби знав, що через мене можуть бути проблеми у батьків. Їм сказали, що якщо ти знову щось зробиш не те - то вилетиш із коледжу.

 - Ну от і сусіди мої стоять, носи похнюпили і мовчать. Я дивлюся, тут у вас всі змалку такі зашугані, тільки що - "ой, ой, як би чого не сталося, нам  не можна, це заборонено..."От ти хоч раз  за своє життя комусь по морді врізав, тільки чесно?

 - Я тобі вріжу, якщо не будеш вести себе тихо! - пообіцяв Ерік. - Винайми собі квартиру, як гуртожиток не подобається!

 - То я й перебрався на квартиру, одразу після того інциденту. Так що можеш заспокоїтися. А зараз. вибач, мені пора на те чортове шикування! - і Тед попрямував до коледжу.

Ерік бачив, що приятель уже сам не в захваті від власної ідеї, але поки що здаватися не збирається. У цю мить його охопила тривога - раптом Тед усе-таки влипне ще в якусь пригоду? Або просто візьме і передумає, скаже, що більше не потрібно грати роль - і  йому доведеться повертатися до свого звичайного життя? А цього хлопцеві дуже не хотілося. Мабуть, треба було зателефонувати Теду і помиритися з ним, якось його заспокоїти, бо він  геть занепав духом. Але то буде ввечері. Зараз Ерікові самому потрібно було поспішати, щоб не запізнитися на пари.

***********

 - Привіт! - здавалося, Поллі була рада його бачити. Вони зустрілися в університетській їдальні на великій перерві, коли студенти зазвичай ходили обідати. Взявши свої таці, усілися за єдиний вільний столик поруч із вікном.

 - Чого це ти такі сумні смс писав на вихідних? - поцікавилася дівчина.

Ерік уже відкрив рота, щоб розповісти про негаразди, які виникли у Теда, але враз передумав. Вони ж усе одно спілкуються по телефону - то хай Тед сам про себе й розказує, який він герой.

 - Та так, щось настрою не було, - відповів він.

 - А зараз уже все нормально? Вам багато задають вчити? Бо на нашому факультеті "грузять" - просто жах! Один список книг, які треба прочитати до кінця семестру, зайняв половину зошита.

 - Нічого собі! Ні, в нас такого немає. Ну, тобто книги читати не змушують. Правда, багато потрібно задач розв'язувати.

 - О, як я у школі ненавиділа математику!

 - А мені, навпаки, подобається.  У нас просто суперовий куратор - він сам працює в університетській обсерваторії, і записав усіх бажаючих на факультатив з астрономії. Я теж  буду ходити. Хочеш скласти мені компанію? Там вільне відвідування, і студенти з інших курсів можуть бути присутні.

 - Це цікаво! А що ви там робите? Роздивляєтесь у телескоп різні небесні світила?

 - Так, і ще переглядаємо різні наукові фільми, обговорюємо їх.  Професор  Коул розповідає про різні цікаві  речі. Наприклад, завтра  у нас запланована лекція про теорії виникнення Всесвіту. Ввечері, о шостій. Ну як. підемо разом?

 - О ні, завтра я не зможу. Я якраз хотіла  тебе на шосту запросити  до себе в гості. У мене день народження.

 - То ти іменинниця? Я б із задоволенням прийшов,  але не знаю,  чи це буде зручно. Там, мабуть, зберуться ваші з Тедом спільні знайомі...

 - Ні, це тільки сімейне свято. Я не хочу кликати гостей, будуть тільки батьки і сестра зі своїм бойфрендом. Ну, і я, звичайно, маю бути зі своїм хлопцем... вірніше, з тобою. Але якщо ти навідріз відмовляєшся, то що ж, щось придумаю.

 - Я не відмовляюся, - Ерік відчув, що знову червоніє. - Якщо треба, то прийду.

 - Ну от, ти так приречено кажеш "якщо треба", наче я тебе не на сімейне свято запрошую, а велю стрибнути вниз головою з даху. - засміялася Поллі. - Спитай тепер, що мені подарувати.

 - Що тобі подарувати? - він відчував себе повним ідіотом.