Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ніка і Киця вже повернули на дорогу до “Старого Вовка”, як поліцейські машини, що з ревом пролетіли мимо, змусили Ніку скинути швидкість на дістати телефон.
Микита відповів з третього гудка, але й цей час здався Ніці вічністю.
– Нова? – спитала, вже знаючи відповідь. Сьогодні ж четвер, клятий четвер!
– Так! Лечу на місце злочину. – видихнув слідчий.
– Місце? Там само?
– Так, вправо по річці. Недалеко від твоїх грьобаних байкерів.
– Ччорт! – прошипіла Ніка і вже хотіла вимкнути телефон, як Микита змусив її застигнути.
– Нові факти. Вел вже направив групу на перехоплення. Вважає, що знайшов вбивцю.
– О ні! Чорт забирай, чому ви йому дозволили! Нічорта він не знайшов, повісить на когось зручного, щоб закрити справу й отримати підвищення!
– А ти спробуй не дозволь, Ніко! Все, не можу говорити, будь обережна.
Ніка кинула телефон і натисла на газ.
– Ще одна жертва? – Киця чекала на відповідь.
– Так. Ще одна, і це не найгірше. Не питай зараз, скоро самі побачимо все…
***
Ніка прилетіла на місце злочину першою за Микиту і групу.
І відразу побачила Еда. Він був блідий, і це страшенно лякало. Дівчина-жертва лежала просто біля нього. Навколо – сліди мотоцикла.
Молода шатенка. Задушена. Захолола…
Ніка присіла поряд, глянула на обличчя. Намагалась не вдихати глибоко, бо ж знала, що у смерті є свій запах, який потім переслідує ще дуже довго. Не дає спати і мислити...
Соковиті, яскраві і трішки припухлі губи у дівчини. Здається, ця техніка перманентного макіяжу називається “акварель”. І її зробили день-два тому…
– Ніко, дивись, – Ед м’яко взяв її за руку. Він тримав невеличкий листочок з накресленою від руки схемою. Ніка впізнала її відразу. Таку вона вже бачила намальованою на запиленому столі хатинки. Тільки тоді то був відрізок з точками, а зараз…
Серце зірвалось в галоп.
– Це буква. Він пише букву “А”! – майже водночас з Едом сказали.
– Агнеса! – тихо видихнула поруч Киця.
– Де вона? – прохрипів поряд Вовк, якого Ніка не відразу й помітила.
– З Ріком в місті, все добре! – Крис теж тут, в очах страх і тривога, але й спроба заспокоїти інших, чи заспокоїтись самому. Важко малому!
– Ніко, справа не тільки в імені, а й в місці. Ед взяв руку ніки та її нігтем провів перетинку між обома сторонами букви. – Це -- майбутнє місце злочину. І до наступного четверга він це зробить. Ось тут, на цьому проміжку. І я думаю… – Ед не договорив. Кілька поліцейських автівок з ревом зупинились поряд. Четверо озброєних автоматами “оперів” наставили зброю на… Еда.
– Стояти на місці! Не рухатись! – рявкнув один з них, як тільки Ніка потягнулась за посвідченням.
З другої автівки навмисно повільно й спокійно до них йшов Вел.
– Едуард Яновський, чи просто Ед в вузьких колах, – протянув він, – Вас арештовано за підозрою в серійних вбивствах!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн», після закриття браузера.
