read-books.club » Детективи » Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович 📚 - Українською

Читати книгу - "Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович"

223
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Довга ніч над Сунжею" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36
Перейти на сторінку:
могли зоставити на базі, — знову озвався командир. — Цей транспорт ішов у Моздок.

— Розвідка зафіксувала, як його виносили з бункера, — відказали англійською.

Я вухам своїм не повірив.

— Ронні!.. — крикнув я, випльовуючи грязюку. — Ронні, я тут!

Хтось натиснув спуск автомата. У в'язку мокру глину з огидним цмоканням вдарило декілька куль. Яких півметра — і вони зробили б з мене геть незлецький друшляк.

— Не стріляти! — гаркнув командир.

Над канавою замаячили озброєні постаті. Одна зпоміж них нагадувала горилу, вдягнену в камуфляж.

— Фак' ю! — вражено гукнула вона. Тоді закинула автомат на плече й плигнула вниз. — Ти живий?

— Воскрес… із мертвих! — буркнув я, ледве підводячись на ноги.

На дорозі знову застрочили автомати. Потім хтось пронизливо закричав — і відразу ж замовк, неначеб удавившись.

— Аскер? — спиталися нагорі.

Я підвів голову. На дорозі стояв бородатий чеченець у натівському комбезі.

— Хто ви?

— Польовий командир Біслан Магомедов. Ваш код?

— Дванадцять. Професійне псевдо — Оскар.

— Пароль?

— Газават.

Командир глянув убік.

— Зніміть з нього наручники.

До мене підскочив якийсь хлопчина з допотопним ППШ й спритно відімкнув браслети.

— Нууу!.. — сказав я, розглядаючи свої руки.

На взір це було щось таке, як сира яловичина, котра почала вже потроху розкладатися. На додачу до всього ще й кисті понабрякали й поробилися… ну, як дощові гриби, їйБогу!

— Держи, — сказав Ронні, дістаючи індивідуальний пакет. — Бинтуй.

— Полонені? — глянув я на командира.

— Четверо. Нам потрібен тільки один. — Він підняв руку. — Затриманих до мене!

Бранці були всі як один зодягнені в камуфляж. Я зиркнув на них і знову нагнув голову, роздираючи зубами бинта.

Потім щось неначеб штовхнуло мене.

— Чекай, чекай… — я уважніше придивився до високого зарізяки з гострим, настороженим поглядом.

— Щось знайоме? — поспитав командир.

Я кивнув.

— Знайоме, ще й як… тільки маски не вистачає!

— Ссука рваная! — процідив зарізяка.

— Співробітник ФСК. Працює на фільтраційному пункті в Моздоці. Садист і психопат. І взагалі несповна розуму…

Командир озирнувся й щось гукнув до решти бійців. Туттаки до нас підбіг здоровезний чеченець з акаемом на плечі.

— Впізнаєш?

Чеченець глянув на драба й пополотнів.

— Ах ты ж крыса позорная! — поволі сказав він. Потім зненацька посміхнувся. — Ну че, попался? А ты думал, будешь всегда убивать? Думал, морду закрывал — и все, да?

— Глохни, чурка! — з погордою сказав зарізяка. Тоді перевів погляд на мене. — Жалею, что не урыл я тебя в подвале, турок…

Я посміхнувся.

— Ми з тобою бачилися ще в Боснії, пам'ятаєш? Ти ж неначебто був спеціалістом з допитів, чи не так? Якби не маска, то я відразу впізнав би тебе!..

За кілька кварталів од нас почувся гуркіт танкових моторів. Він все зростав і зростав, аж врешті земля стала двигтіти під ногами.

— Кінчай його, — звелів командир. — Забираємося звідси.

Чеченець ошкірився й поволі потягнув зза халяви штурмовий кинджал.

— Муса убил, да? — хрипко спитавсь він, підходячи до драба. — Аслан убил, да? А Саид живой… Саид жил, чтобы тебя убить, русский биляд!

Він зробив невловний випад кинджалом, і я побачив, як співробітник ФСК похитнувся, а далі його комбез неначеб репнув на животі й тельбухи вивалилися надвір одним сизим клубком. Чеченець відступив і, ошкірившись, знову вдарив його ножем, на сей раз у пах.

— Кончай, э! — невдоволено скривився командир. — Зачем животное мучаешь, да?

Я одвернувся. За спиною щось коротко чвакнуло, й тіло мов лантух гупнуло об асфальт.


— Як ти дізнався, що я в полоні?

Ми бігли поміж руїнами. Позаду шалено гупали великокаліберні кулемети й час від часу вибухали танкові снаряди.

— Чеченці вичислили, — сказав Ронні. — Їхня розвідка працювала в районі консервного заводу.

— То й що?

— Там база російського омону. І в'язниця, куди вони заганяють всіх підряд.

— А як із транспортом?

— Ти ж посланець десятки. Розвідгрупа тільки й пантрувала, коли тебе повезуть.

— То що, — здивувась я, — оцей загін лише для того й спорядили, щоб мене визволити?

Ронні кивнув. Скількись часу ми бігли мовчки.

— Здається, відірвалися, — сказав командир, поправляючи на плечі штурмову гвинтівку. Потім скоса зиркнув на мене. — Аскер!..

Я глянув на нього.

— Ми знаємо, з чим ти приїхав до Джахара.

— Ну?! — здивувась я.

— Контррозвідка вирішила не ризикувати. — Він витримав паузу. — Росіянин заарештований.

— Далі, — сказав я після мовчанки.

— Він живий. Ми чекали на тебе.


Над Сунжею стояв туман. Він упав ще опівночі, й тепер за густою молочнобілою імлою не видно було ані підірваного мосту, од котрого лишилися тільки бетонні палі й клапті безформного брухту, ані зруйнованих житлових масивів потойбіч ріки, ані бронетехніки та військ російської армії, котра держала позиції на протилежному березі.

— Ти згоден вступити в поєдинок на наших умовах?

Глобус обвів очима натовп, котрий з'юрмився довкруг асфальтового майданчика поміж двома п'ятиповерховими будинками. Ну й люд же ж тут зібрався! Мало не ввесь цвіт дудаєвської армії: здоровезні бородаті чеченці з гірських тейпів,1 озброєні ще дідівськими кинджалами, автоматами ППШ й трьохлінійними гвинтівками, воїни Аллаха в зелених пов'язках з написами арабською в'яззю, прибалти зі снайперськими карабінами, бійці регулярних частин в кевларових бронежилетах, добровольці з Придністров'я, України, Польщі, Сербії… Уся та юрма зодягнена була абияк, переважно в цивільне або плямисті комбези, здерті з

1 ... 35 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович"