Читати книгу - "Інформатор"

— Вона коли-небудь залишалася там на ніч чи приймала гостей? — запитала Лейсі.

— Не думаю.

— Я оглянув цей будинок минулого тижня, — повідомив Г’юго. — За грою в гольф я зробив кілька знімків із поля.

Маєрс зміряв його зацікавленим поглядом:

— Що ж ти з’ясував?

— Абсолютно нічого. Просто збавив час, як це буває з більшістю турнірів з гольфу.

— Рекомендую порибалити. Це набагато цікавіше.

Лейсі фарбувала нігті на ногах і вже додивлялася фільм за участю Кері Гранта, коли її телефон почав вібрувати. На екрані з’явився невідомий номер. Інтуїтивно вона відчула, що це міг бут Маєрс, і мала рацію.

— Сенсаційна новина, — сказав він. — Завтра п’ятниця.

— Як ти це дізнався?

— Це ще не все. Схоже, що наші знайомі дівчата зібралися у Нью-Йорк. Клаудія сяде на літак в аеропорту Панами близько півдня, точний час не має значення, бо коли винаймаєш літак, то відлітаєш, коли хочеш. Lear 60, бортовий номер N38WW. Літак належить компанії у Мобілі. Цілком можливо, що її подружка-адвокат буде на борту і вони рушать у Нью-Йорк, щоб трохи розважитись, швидше за все, з мішком грошей, які витратять на покупки. Раптом ти цього не знала — нагадую, що люди, які літають приватними рейсами, фактично не проходять жодного контролю. Немає ані сканера для багажу, ані обшуку. Думаю, розумні хлопці у Міністерстві національної безпеки здогадалися, що багатії не зацікавлені в тому, щоб ламати свої власні літаки у дорозі. Як би там не було, кожен може напакувати туди буквально сорок п’ять кілограмів чистого героїну і полетіти куди завгодно у межах країни.

— Цікаво, але до чого ти хилиш?

— Якби я був на твоєму місці й не мав ніякої цікавішої роботи, то, мабуть, уже тинявся б неподалік авіатерміналу під назвою Gulf Aviation і приглядався. Я залишив би Г’юго в автівці, адже навряд чи ти знайдеш у чартерному бізнесі багато чорних хлопців, тож він привертатиме увагу. А ще я б залишив йому фотоапарат, щоб він зміг зробити кілька фото, сидячи в машині. Можливо, Філліс зійде з літака, щоб забігти до туалету. Хто знає? Ти можеш багато довідатися і точно побачиш, із ким маєш справу.

— Мені здається, вона мене помітить.

— Лейсі, люба, ти завжди привертаєш увагу. Ти надто гарненька, щоб тебе не помітити. Одягни якісь джинси, зачеши волосся назад, вдягни окуляри, і все буде гаразд. Там є зала для відпочинку, де повно журналів і газет, там завжди людно. Якщо хтось запитає, просто скажи, що чекаєш на пасажира. До зали вхід вільний, тож ти нічого не порушуєш. Я б добре придивився до Клаудії. Оціни, як вона одягається, а також і те, що вона бере з собою. Не сподівайся побачити набиті готівкою кишені, але в неї може бути якась додаткова валіза чи дві. Буде тобі розвага, а заодно й непоганий спосіб провести час. Особисто я хотів би мати можливість зустрітися з цією дівчинкою із Флориди, яка виявилася найбільш корумпованим суддею в історії Америки. Суддею, чиє обличчя невдовзі прикрашатиме усі шпальти газет, хоча вона навіть і гадки про це не має. Не змарнуй таку нагоду.

— Ми спробуємо.

Суддя Макдовер припаркувалася неподалік від того місця, де у «пріусі» Лейсі сидів Г’юго, ховаючи обличчя за газетою і тримаючи фотоапарат напоготові. До своєї колекції абсолютно непридатних знімків дев’яти східних лунок у «Кролячих перегонах» він тепер міг додати ще й декілька кадрів з Lear 60, який стояв перед ангаром. Коли Клаудія котила свою маленьку валізу через паркувальний майданчик, прямуючи до центрального входу у Gulf Aviation, він зробив кілька кадрів зі спини. У свої п’ятдесят шість вона була стрункою, принаймні зі спини їй можна було дати на двадцять років менше. Правду кажучи, хоч як це прикро було визнавати, з цього ракурсу вона мала кращий вигляд, аніж Верна, яка після дитини номер чотири боролася із зайвою вагою. Г’юго ніяк не міг позбутися звички витріщатися з тилу на всіх струнких жінок.

Коли Клаудія увійшла досередини, Г’юго відклав фотоапарат та газету і заснув.

За роки спілкування із кримінальним світом Клаудія Макдовер поступово навчилася думати, як підозрюваний. Вона помічала усе, починаючи від чорного хлопця, що сидів на місці пасажира у маленькій «тойоті» й читав газету (хоча це й було трохи дивно о цій порі) і до рудоволосої дівчини, яка працювала на рецепції й широко їй усміхнулася. Клаудія помітила і бізнесмена у темному костюмі, який метушився, бо його виліт, вочевидь, затримували, а заразом і гарненьку дівчину, що сиділа на дивані та гортала примірник Vanity Fair. Здавалося, що вона потрапила сюди випадково. Клаудія швидко оглянула залу, впевнилася, що тут безпечно і їй нічого не загрожує, а потім спробувала роздивитися присутніх. У її світі кожен телефон могли прослуховувати, кожен незнайомець був шпигуном, кожен лист могли прочитати, а електронну пошту зламати. Проте вона не мала параної і не жила у страху. Клаудія була лише обережною, і за роки практики ця обачність перетворилася на інстинкт.

Молодий чоловік у бездоганній уніформі підійшов і, відрекомендувавшись як один із пілотів, взяв її багаж. Гарненька руда дівчина натиснула на кнопку, двері відчинилися і Клаудія залишила термінал. Такі виходи, спокійні й непомітні для інших, досі приємно хвилювали її. В цей час