Читати книгу - "Енн із Шелестких Тополь"

— Кажу тобі, я чула стукіт, — кволо наполягала тітка Нишпорка.

До товариства долучилося ще й кілька хлопців. Усі разом, на чолі з доктором Нельсоном, навшпиньках спустилися додолу. Позаду чимчикувала тітка Нишпорка зі свічкою в одній руці та коцюбою в іншій.

Із бібліотеки безсумнівно долинав галас. Доктор відчинив двері й зайшов.

Варнава, що спромігся заховатися в бібліотеці, коли Савла віднесли до клуні, насмішкувато мружився, сидячи на спинці дивана. Посеред кімнати, у тьмянім сяйві свічки, стояли Нора та якийсь молодий чоловік. Він обіймав Нору й притискав до її обличчя велику білу носову хустинку.

— Це хлороформ! — заверещала тітка Нишпорка, і коцюба з гучним дзенькотом упала з її рук на підлогу.

Молодий чоловік озирнувся й випустив носову хустинку. Вигляд у нього був геть спантеличений, та все ж то був дуже гарний молодий чоловік із лагідними карими очима, хвилястою каштановою чуприною й виразно окресленим підборіддям.

Нора підхопила хустинку й знову притисла її до обличчя.

— Джиме Вілкокс, що це означає? — удавано суворо запитав доктор Нельсон.

— Я не знаю, що це означає, — доволі сердито відказав Джим. — Знаю лиш те, що Нора подала мені сигнал із вікна. Я був на масонському бенкеті в Саммерсайді, і щойно о першій повернувся додому, та коли побачив світло, відразу ж поплив сюди.

— Не подавала я тобі сигналів, — обурилася Нора. — Заради всього святого, не дивіться так, тату! Я не спала — сиділа в себе, при вікні… не роздягалася… аж раптом побачила, як від узбережжя сюди мчить якийсь чоловік. Коли він підбіг до дверей, я впізнала Джима й кинулася вниз. А тоді… наскочила на двері в бібліотеці й роз’юшила носа. Він намагався зупинити кровотечу.

— Я вскочив у вікно й перекинув лавку…

— А я ж чула стукіт, — утрутилася тітка Нишпорка.

— …та оскільки Нора запевняє, що не подавала мені сигналів, я перепрошу всіх причетних і позбавлю вас свого непроханого товариства.

— Шкода, що твій нічний спокій був порушений і ти перетнув усю гавань із такої безглуздої причини, — якомога холодніше відказала Нора, намагаючись відшукати не вимащене кров’ю місце на Джимовій хустинці.

— Причина геть безглузда, це так, — мовив доктор.

— Перевір-но, чи замкнені двері, — знову втрутилася тітка Нишпорка.

— Це я поставила там на горищі лампу, — знічено сказала Енн, — а тоді забула…

— Як ти могла? — закричала Нора. — Ніколи тобі не прощу!

— Чи ви всі подуріли? — розсердився доктор Нельсон. — До чого така метушня? Джиме, на Бога, опусти віконницю, ти змерзнеш на цьому протязі. Норо, закинь голову назад і кровотеча припиниться.

Сльози сорому й гніву, змішуючись із кров’ю на обличчі Нори, надавали їй страхітного вигляду. Джим Вілкокс волів, щоб підлога під ним милосердно розверзлася й допомогла йому провалитися в льох.

— Отже, — войовничо заявила тітка Нишпорка, — тепер ти мусиш побратися з нею, Джиме Вілкокс. Вона ніколи не знайде собі чоловіка, якщо всі довідаються, як її застали тут із тобою о другій ночі.

— Побратися з нею! — роздратовано вигукнув Джим. — Та чого ж я хотів усе життя, як не побратися з нею… тільки про це й мріяв!

— Чому ж ти раніше не сказав мені про це? — запитала Нора, озираючись і дивлячись йому в очі.

— Чому? Та ти ж була геть неприступна, роками глузувала й зневажала мене. Скільки разів ти саму себе перевершувала в намаганнях показати, яка я для тебе дрібна жалюгідна комаха. Я думав, що тебе й питати марно. А в січні ти сказала…

— Це ти мене змусив!

— Я тебе змусив! Це вже цікаво! Ти скористалася зі сварки, щоби спекатись мене!

— Ні… я…

— Який же я дурень, що поїхав сюди серед ночі, бо думав, що потрібен тобі, коли ти подала мені сигнал! Освідчитися тобі! Я освідчуся, негайно, щоб ти мала втіху відмовити мені перед ними всіма. Норо-Едит Нельсон, ти вийдеш за мене заміж?

— Авжеж… авжеж, я вийду! — вигукнула Нора так безсоромно, аж навіть Варнава почервонів за неї.

Джим недовірливо глянув на Нору, а тоді підскочив до неї. Можливо, кровотеча з носа припинилася… а може, і ні. Це вже не мало значення.

— Здається, ви всі забули, що настала неділя, — завважила тітка Нишпорка, яка й сама щойно згадала про це.

— Залюбки випила б чашечку чаю, якби хтось його заварив. Я незвична до таких сцен. Аби лиш сердешна Нора тепер була вже з ним назавжди. Принаймні свідки в неї є.

Усі вийшли на кухню, і пані Нельсон спустилася й заварила чай. Тільки Джим та Нора лишилися в бібліотеці з Варнавою в ролі дуеньї. Енн не бачила Нори аж до ранку — а вранці то була вже зовсім інша Нора, зарум’яніла від щастя й молодша років на десять.

— Це все завдяки тобі, Енн! Якби ти не поставила тієї лампи… хоча минулої ночі десь дві з половиною хвилини я відчувала, що можу відірвати тобі вуха.

— А я все проспав, — бідкався Томмі Нельсон.

Проте останнє слово було за тіткою Нишпоркою.

— Аби лиш не виявилося так, що вона хутко віддавалась, та гірко побивалась.

17

(Уривок із листа до Гілберта).

«Нині закінчився навчальний рік. Попереду два місяці в Зелених Дахах, і висока, духмяна, росяниста папороть обіч струмка, і мерехтливі тіні на Стежині Закоханих, і суниці на луках пана Белла, і дивовижні сутінки попід ялинами в Лісі Привидів. Моя душа літає мов на крилах!

Сьогодні Джен Прінгл принесла мені букетик лілей і побажала гарних канікул. Вона приїде до мене в гості якось на суботу й неділю. А хтось іще не вірить у дива!

Проте маленька Елізабет убита горем. Я хотіла, щоб і вона приїхала до мене, та пані Кемпбелл заявила, що „їй цього не треба“. На щастя, я нічого не розповіла Елізабет, тож уберегла її від розчарування.

— Напевне, без вас я завжди буду Ліззі, — сказала вона мені. — Принаймні ПОЧУВАТИМУСЯ Ліззі.

— Думай, як нам буде весело, коли я повернуся, — відповіла я. — І звісно, ти не будеш Ліззі. Ти ж анітрохи не схожа на Ліззі. А я писатиму тобі щотижня, маленька Елізабет.

— Ох, панно Ширлі, правда? Мені ще ніколи ніхто не писав. Так гарно буде! І я вам напишу, коли вони дадуть мені грошей на марку. А коли не дадуть, ви все одно знайте, що я думаю про вас. Я назвала бурундука на заднім подвір'ї на вашу честь — Ширлі. Ви ж дозволите мені? Я спершу хотіла назвати його Енн Ширлі, а тоді подумала, що це буде нечемно.