read-books.club » Пригодницькі книги » Золотий фараон 📚 - Українською

Читати книгу - "Золотий фараон"

129
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Золотий фараон" автора Карл Брукнер. Жанр книги: Пригодницькі книги / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 34 35 36 ... 52
Перейти на сторінку:
закопав тебе в пісок, як фальшиву старожитність.

ДИВНЕ ПОБАЖАННЯ ЛЕДІ КАРНАРВОН

Говард Картер почував себе зле. Шию тер незвично твердий комір, краватка весь час висмикувалась, А капелюха, що завжди боронив його від палючою сонця, він не міг надіти, супроводжуючи таку пані, як леді Карнарвон.

Тиждень тому лорд і леді приїхали до Єгипту. Замість вирушити з Англії в грудні 1919 року, як було домовлено, вони виїхали тільки в березні. Чого ж гак довго відкладали подорож? Що тут завадило — брак цікавості до розкопок чи, як вони казали, якісь нагальні справи?

Перше припущення видалося Картерові вірогіднішим. Лорд Карнарвон, знайомлячись із планом розкопок, раз у раз скаржився на спеку; леді, навпаки, була напрочуд мовчазна. Здавалося, що думки її в цю мить десь далеко звідси. Та це було зрозуміліше, ніж нарікання лорда Карнарвона. В Єгипті він бував часто й подовгу. І не міг сподіватись у березні на таку прохолодну весну, як а Англії.

Непевність нервувала Картера. Він поклав собі поставити нарешті питання руба.

— Мілорде, я гадаю, ви задоволені ходом робіт, — почав Картер. — Як бачите, ми вже позбулися більшої частини щебеню і незабаром почнемо обстежувати грунт долини. Ви даєте свою згоду на це?

Лорд Карнарвон пильно оглядівся.

— Любий Картере, я повинен сказати, що не передбачав таких успіхів. Місцевість настільки змінилася, що мені навіть важко тепер орієнтуватися. — Потім звернувся до леді: — Мені здається, тепер тобі саме час висловити містерові Картеру своє побажання. Це його, правда, навряд чи потішить, але… Та кажи вже сама!

Леді Карнарвон ніяково крутила парасольку. Здавалося, вона не може знайти потрібних слів; її погляд то блукав від гурту робітників Хада Гасана до гробниці Рамсеса Шостого, де працювали люди Ахмеда Гургара, то знову вертав назад і нарешті втупився в черевики Говарда Картера.

— Мені це нелегко… — почала вона, затинаючись, і митцем ковзнула по Картеровому обличчю. — Можливо, ви сміятиметеся з мене…

— Міледі, я ніколи не посмію цього зробити, — запевнив здивований Картер. — Прошу вас… дуже вас прошу висловити побажання. Я негайно виконаю все… все, що тільки зможу.

Засмутившись зі своєї неоковирної мови, він зненацька відчув, що червоніє. Картер не звик до товариства жінок. Своє життя він присвятив археології. Вона замінила йому все, що інші чоловіки в його віці давно вже мали, — дружину, родинне коло, цікаві бесіди, впорядковане життя.

Леді заперечливо похитала головою.

— Моє бажання зовсім не важко виконати. Воно тільки незвичне для жінки.

Вона знову замовкла і, наче шукаючи допомоги, глянула на лорда Карнарвона, але той, усміхаючись, роздивлявся фігури, що малював своїм костуром у пилюці.

Картер не витримав цього випробування нервів.

— То скажіть же, нарешті, міледі, чого ви бажаєте! — зажадав він.

Леді Карнарвон зітхнула.

— О, я… отже, я хочу якийсь час допомагати в розкопках. Це я уявляю собі так: ви, містере Картере, покажете мені якесь місце, де, на вашу думку, щось можна знайти, і я…

Лорд Карнарвон голосно зареготав. Але розважило його по наївне уявлення леді про розкопки, а збентежене Картерове обличчя.

— Ну, що ви скажете про таку помічницю? — спитав він, сміючись. — Боюсь, що вам важко буде знайти місце, де можна одразу ж, тільки трохи копнувши лопатою, знайти схованку із старожитностями.

Леді ображено підвела голову.

— Чого ж це так важко? Судячи з того, що я досі бачила й чула, тут, посередині долини, вже вивезено більшу частину щебеню, а під ним є якась гробниця.

Тепер усміхнувся й Картер.

— Припускають, що є, міледі, — уточнив він. — Уже скільки років я сподіваюся натрапити десь тут на гробницю фараона Тутанхамона, але її існування ще не доведене.

— Ви забуваєте про Девісові знахідки. Чи, на вашу думку, вони вже не доводять існування тієї гробниці? — спитав лорд і примружився, чекаючи відповіді.

— Мілорде, я пригадую, перед війною ви придбали бігового коня, якому всі пророкували першість на великих дербі. Під час змагань кінь біг перший, та перед фінішем упав.

— Ви вдаєтеся до порівнянь, Картере. А я волів би почути точну відповідь. Ви вірите, що вам пощастить найближчим часом знайти Тутанхамонову гробницю, чи ні?

Картер глянув на місце розкопок, як на свою найдорожчу власність. Якби він тепер сказав: вірю, то збрехав би. Правда, є поодинокі докази, але що вони важать без остаточного і, власне, єдиного доказу? А він звучить так: ось гробниця!

— Картере, чому ви не відповідаєте? — наполягав лорд.

Але його голос бринів приязно.

Картер провів рукою по чолу, наче хотів відігнати лихі думки, що ятрили йому душу вже кілька місяців.

— Мілорде, — рішуче почав він, — уявіть собі, що я винахідник, який двадцять років працює над новою конструкцією і вже нарешті завершує її. То невже ви, як людина, що фінансує цю справу, могли б раптом сказати: «Я не даю більше коштів у ваше розпорядження, бо не знаю, чи ваш винахід виправдає себе»?

Лорд насупив чоло і торкнувся держаком свого костура Картерові до грудей.

— Нарешті ви сказали те, що я хотів знати. І ось моя відповідь: я був би віслюком, якби двадцять років фінансував проект, а перед його завершенням відмовився б од нього.

Від щастя Картер заплющив очі. Ці останні хвилини в нього було таке відчуття, наче він і є той жокей, що мчав на лордовому коні під час дербі, мчав перший, але перед самісіньким фінішем кінь упав. Який розпач, напевне, пойняв того чоловіка!

Чиясь рука обережно торкнулася задуманого Картера. Леді Карнарвон сумно мовила:

— Чи справді ви не можете мені допомогти, містере Картер? Я через те й відтягувала подорож до Єгипту, щоб не викликати глузування туристів, яких так багато тут узимку. Ви ж розумієте: жінка, що шукає старожитності, — це ж смішно, чи не так?

Серйозне Картерове обличчя нараз засяяло усмішкою. То ось яка справжня причина пізнього приїзду лорда. А скільки він, Картер, сушив собі голову над цим!

— Міледі, я охоче виконаю ваше бажання, — пообіцяв Картер так запально, аж сам здивувався. — Ми вже достатньо глибоко врізалися в дно долини, і я можу сказати: десь тут повинна бути схованка з поховальними дарами.

Леді Карнарвон зробила рух, наче хотіла обійняти Картера, але задовольнилася тільки тим, що, кинувши пильний погляд на лорда, який відвернувся, прошепотіла:

— Красно дякую вам, містере Картер. Лорд Карнарвон довгий час був проти мого задуму. А я… Розумієте, мені завжди здавалося, що я марно витрачаю життя. Що я досі робила? Їздила в гості, влаштовувала прийоми, на доброчинних вечорах казала люб'язні промови, подорожувала, та ніколи

1 ... 34 35 36 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий фараон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Золотий фараон"