Читати книгу - "Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими"

оцінювання, аніж окремим людям. Крім того, велика кількість здогадок серед багатьох людей може допомогти позбутися до певної міри підтверджувального упередження, хибного сприйняття чи будь-яких інших помилок. Це також дозволяє людям, яким відома лише частина інформації, зробити свій невеличкий внесок у розв’язання проблеми. Тисяча людей може зібрати величезний складний пазл, навіть якщо кожна людина матиме лише кілька його частинок.

Неупереджений погляд натовпу коштував одному з найвидатніших журналістів Америки його роботи. У 2004 році на піку президентських виборів у США досвідчений диктор новин на каналі CBS Ден Разер і його продюсери вийшли в ефір із сюжетом про військову службу президента Джорджа Буша — молодшого. У CBS заявили, що мають документи з початку 1970-х, які доводять, що Буш покинув свій підрозділ у повітряних силах Національної гвардії США і так і не завершив службу. Буш, Верховний головнокомандувач, який на той час вів Америку у дві серйозні війни, змагався на виборах із сенатором Джоном Керрі, дещо прикрашеним героєм війни, і від такого звинувачення аж повітря дзвеніло в передвиборчій кампанії, що зосереджувалася на військових питаннях.

Прихильники Буша заперечували звинувачення, кажучи, що це шахрайські джерела та недбале журналістське розслідування, але зрештою цю історію спростували звичайні люди в інтернеті, а не розлючені поодинокі фахівці. Обивателі без жодного досвіду в журналістиці, але які купу часу провели біля комп’ютерів, помітили, що шрифт документів надто вже був схожий на один зі шрифтів у Microsoft Word. Звісно, у 1971 році у військово-повітряних силах користувалися друкарськими машинками. Текстового редактора Microsoft Word тоді ще не було. Отже, документи — фальшивка.

Стикнувшись із таким викликом для свого сюжету, канал CBS замовив розслідування. У мережі зрештою спростували як документи, так і сам сюжет. Продюсера, відповідального за це, звільнили. Ден Разер, який і донині переконаний, що він мав рацію, а всі решта помилялися, пішов на пенсію й подав у суд на свого працедавця. Журналіст програв.

Отже, навіщо ті фахівці? Якщо поставити певне питання достатню кількість разів чи дати завдання достатній кількості людей, то чому б і не покладатися на їхню колективну мудрість замість того, щоб питати сумнівну чи упереджену думку жменьки самопроголошених мудреців? Якщо одна людина розумна, а сотня — розумніша, то мільярд людей, які весь час спілкуються, має бути ще розумнішим.

Ентузіасти Вікіпедії серед іншого доводять, що майбутнє за таким видом колективного знання, а не за фахівцями, що покладаються на джерела та надійну інформацію. Теоретично перегляд кожної статті достатньою кількістю людей у громадській і відкритій енциклопедії, куди будь-хто може зробити свій внесок, мав би викорінити помилки та упередження. Статті повинні бути націлені на допитливе мислення звичайних людей, а не на вузькі інтереси науковців і редакторів. Не лише статті мали б бути неухильно точними й покращуватися з часом, а й цілі розділи — представляти собою набір інформації, яка справді цікавить читачів, а не систематичний, проте безглуздий конспект розмитих знань.

На жаль, не все й не завжди йшло гладко, і Вікіпедія чудово демонструє обмеженість зміщення фаховості в інтернеті. Виявляється, писати статті на будь-які складні теми значно важче, ніж угадувати вагу бика. Попри те, що багато людей із добрими намірами пожертвували свій час, наприклад, для редагування Вікіпедії, деяких із них винайняли компанії та PR-агенції, що працюють на знаменитостей, тож вони мали очевидний інтерес у тому, який вигляд матиме Вікіпедія для широкого загалу. (Крім того, дев’ять із десяти дописувачів до цієї енциклопедії — чоловіки, що мало б також збентежити читачів, якби вони про це знали).

Колективні проекти на зразок Вікіпедії, хай і з найкращими намірами, усе одно потерпають від нездатності взяти до уваги важливу різницю між обивателями та професіоналами: волонтери роблять те, що їх цікавить у певний момент, тоді як професіонали застосовують власну фаховість щодня. Хобі — це не те саме, що кар’єра. Британський автор Алістер Кук колись сказав: «Професіонали — це люди, які чудово працюють, навіть коли їм цього не хочеться». Ентузіазм зацікавлених аматорів — непостійний замінник думки фахівців.

Початкові зусилля Вікіпедії стали здобиччю непостійності та необачності — це саме те, чого можна було очікувати від домашнього завдання для групи студентів. Дослідник, який вивчав ці тенденції, припускає, що після 2007 року Вікіпедія мала б змінити свій девіз із «енциклопедія, яку може редагувати кожен» на «енциклопедія, яку може редагувати кожен, хто розуміє правила, соціалізується, здатний здолати стіну напівавтоматичного відхилення й усе ще хоче добровільно витратити свій час та енергію на редагування».[71]

Власне, Вікіпедія просто запровадила суворіші правила редагування, але ці обмеження своєю чергою відштовхнули нових дописувачів. Як зазначалося в статті в журналі Массачусетського технологічного інституту MIT Technology Review у 2013 році, обсяги волонтерських сил, що розвинули Вікіпедію і «мають захищати її від вандалізму, дезінформації та маніпуляцій», натомість «скоротилися на більш як третину з 2007 року й продовжують зменшуватися». Вікіпедія все ще намагається підтримувати якість своїх статей за власними критеріями.

Серед важливих проблем сайту, що ніяк не вирішуються — нерівномірність: статті про покемонів і жінок-порнозірок — детальні, але сторінки про письменниць чи місця в Африці на південь від Сахари досить умовні. Надійні статті знайти важко. Із тисячі статей, які волонтери проекту вважають такими, що формують надійне ядро енциклопедії, більшість не відповідає середнім критеріям якості, встановленим самою Вікіпедією.[72]

Вікіпедія має виділені статті, які повинні бути добре написані, цілісні й відповідально досліджені, включно з «ретельно складеним і репрезентативним списком відповідної літератури», що покладається на перевірені «високоякісні надійні джерела».

Інакше кажучи, Вікіпедія очікує, що її найкращі дописи будуть як відрецензовані дослідження, проте без справжніх рецензентів. Складно організувати рецензування навіть в оптимальних умовах, коли є редактори, які намагаються дати рукописи найкращим фахівцям певної галузі, уникаючи професійних суперечок і конфліктів інтересів. Перекладання цього процесу на проект для мільйонів людей із мінімальним наглядом — не надто вдала ідея. Щоб проект на зразок Вікіпедії спрацював, практично кожен фахівець у світі мав би хотіти бавити відповідний допис енциклопедії з певної теми, як немовля.

Звісно, якщо вимірювати кількістю прочитань, Вікіпедія чудово працює і з певних тем є непоганим джерелом інформації. Як було зауважено в статті видання Массачусетського технологічного інституту, публікації у Вікіпедії тяжіють до «технічних, західних і важливих для чоловіків тем», тому, коли йдеться про прикладну і, що важливіше, несуперечливу інформацію, цій енциклопедії вдалося зібрати багато даних у надійному й стабільному форматі. (Мені подобається, що Вікіпедія — це чудове джерело, де можна почитати про майже будь-який