Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

Через три тижні після того, як бос розпочав роботу над новим проектом, на порозі ресторану «Lumiere» з'явилася несподівана пара. Ніка не відразу зрозуміла, хто зайняв центральний столик, роблячи замовлення. Але коли побачила двох до болю знайомих людей, то мало не знепритомніла. Жозеф одразу помітив, що щось не так і запропонував свою допомогу. Але як на зло його покликали на прийом продуктів. У хлопців виникла якась проблема з одним із пунктів накладної і без містера Белла їм не розібратися.

Дівчині довелося самій готувати їхнє замовлення, сподіваючись, що вони обмежаться лише цими стравами. Але все відразу пішло не так, як хотілося б… І Ділан Хейз зробив замовлення на блюдо-комплімент. У цей момент Ніколь зрозуміла, що все пропало. Карен знала, яку улюблену страву вона завжди готувала для друзів, і це могло видати її з тельбухами. Дівчина не розуміла, чому вони все це робили. Адже раніше ніхто з них не приходив сюди.

Коли через деякий час прийшла офіціантка, яка обслуговує їхній столик і сказала, що вони хочуть познайомитися з самим шефом, то світ для неї миттєво впав. На щастя, на той час на кухню повернувся Жозеф і вирішив взяти удар на себе. Ніка збоку спостерігала, як він підійшов до гостей. Але за їхньою реакцією вона зрозуміла, що ці двоє чекали зовсім не того шефа, який вийшов до них, про що мабуть йому і сказали. Як не намагався Жозеф переконати, що він шеф-кухар цього ресторану і саме він готував замовлення для їхнього столика, Ділан та Карен по черзі обурювалися і щось вимагали.

Ніколь вся тремтіла від страху. Вона дуже добре пам'ятала загрозу містера Хейза щодо її роботи. І зараз був реальний шанс її втратити. Навряд чи люди, які побачать виставу за участю шеф-кухаря, захочуть знову повернутися до цього ресторану. Та й сам бос, якщо дізнається про те, що трапилося, не захоче тримати у своєму закладі такого співробітника.

Коли дівчина була готова просто втекти якнайдалі від цього місця, до неї підійшов Жозеф.

– Я тебе дуже прошу, дівчинко ти наша, вийди до них. Дізнайся, що вони вимагають від тебе. Вони ж не заспокояться, поки не доб'ються того, чого хочуть, – з благанням у голосі та погляді просив шеф.

– Я дуже боюся, Жозефе. Ти ж розумієш, що нічим добрим це не закінчиться.

– Розумію. Але я зараз зустрів містера Коулмана. Він сказав, що допоможе, якщо буде в цьому потреба. Просто вийди до них.

– Якщо він дійсно допоможе... Я спробую... – зітхнула дівчина, хоча зовсім не розуміла, навіщо босу допомагати їй.

Ніколь повільним кроком попрямувала у бік зали. Все всередині її тремтіло від страху, але чим ближче вона підходила до столика, тим сильніше в ній зростала впевненість, що вона не показуватиме свого стану. Їй не хотілося давати ще одного приводу, щоб насміхатися з неї.

– Які люди тут! Ось уже кого-кого, а тебе, дитинко, я зовсім не сподівався тут побачити! Навіть ще й як шеф… А ти добре постаралася, мабуть, для такої посади… – почав свою промову оманливо добрим голосом Ділан, як тільки дівчина опинилася поруч із ними.

– Погано ховаєшся, подружко. Твій комплімент видав тебе з тельбухами. Хоча я спочатку думала, що мені здалося. Ось навіть Діл відразу не повірив мені, – засміялася слідом Карен, явно намагаючись вивести Ніку на емоції.

– Я здається попереджав тебе, що ти не працюватимеш у жодному з ресторанів Лос-Анджелеса. Чи ти погано зрозуміла мої слова? А Алекс дурень... Як він тільки повівся на це, – засміявся слідом і Ділан. Все всередині дівчини настільки обривалося від образ на її адресу, що вона навіть не могла знайти відповідних слів, щоб поставити їх на місце. Несподівано Ніка почула поряд знайомий голос, який просто закипав від злості, хоч зовні здавався спокійним.

– Якісь проблеми, шановні гості? – вона помітила, що його посмішка була повністю фальшивою, а звернення «шановні» сказано з нотками сарказму. У душі дівчина була вдячна його появі. Ніка навіть не чула, про що була розмова між чоловіками. Здавалося, вона взагалі відключилася від того, що відбувалося зараз між ними.

Якоїсь миті дівчина відчула, як її міцно взяли за руку і кудись повели. Їй було вже байдуже. Уся ця ситуація накрила її з головою та не відпускала. Вона вже навіть не боялася, що після такого шоу, влаштованого колишнім босом, Алексіс її просто звільнить по-тихому.

У почуття вона прийшла від несподіваного ковтка, що обпалив горло. На смак Ніка відразу зрозуміла, що це віскі, і, коли вона змогла повернутися зі свого стану відключення, їй у руки дали кухоль з гарячим чаєм.

Дівчина дивилася на свого боса і бачила у його погляді щире занепокоєння.

– Дякую, містере Коулман! – прошепотіла вона, роблячи ковток за ковтком, намагаючись хоч якось заспокоїтися. Але серце, що виривалось назовні, ніяк не хотіло вгамовуватися. Страх, як і раніше, тримав її як у лещатах, не бажаючи відпускати.

– Будь ласка… Просто Алекс… – Ніка завмерла від такої заяви. Все всередині підказувало їй, щоб вона виконала його прохання. Але розумом дівчина розуміла, що нічим добрим це не закінчиться.

– Не треба, містере Коулман… Прошу Вас, не треба… – насилу промовила вона ці слова одними губами. Ніколь відчула, як по щоках зрадливо потекли сльози, а міцні чоловічі руки обережно притиснули її до себе. Відчувши його турботу та ніжність, дівчині зовсім не хотілося відштовхувати його. Вона розуміла, що вся ця ніжність та співчуття були викликані лише тим конфліктом, який виник у залі.