Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

Весь час, що вони були в пансіонаті, Матвій лише роздавав вказівки. Він ходив з виглядом великого начальника і багато говорив по телефону.

Про Матвія Зіна також говорила багато до його приїзду. Про те, що він син пастора, дуже пізня дитина, що він нещодавно покаявся, що у нього неймовірна родина. Що її тітка, Стелла Аркадіївна — найближча подруга його матері, "найкращої жінки у всьому світі", що вони дуже близькі. Хоча по тому, як розтікалася Стелла перед Феліксом, все це більше скидалося на те, що вона хотіла бути не подругою його дружини, а опинитися на її місці.

Сам Матвій, окрім того, що був дуже важкою людиною у спілкуванні, був ще й непропорційно складений: маленька голова, близько посаджені сірі очі, маленький носик, довгі кінцівки і худий плаский тулуб.

Коло його спілкування було тісним і складалося лише з цікавих йому людей. Тих, хто міг бути йому корисним. Виключно. Ні Злата, ні Жанна до цього кола не потрапляли.

— Я так розумію, що Артур із задоволенням би сам лишився допомогти Златі, але батько хоче владнати справи і потребує ДОСВІДЧЕНОГО водія, — хмикнув поголений налисо Ілля з бригади Бориса.

Фраза про досвідченого водія була озвучена не просто так, бо Матвій кілька днів тому невдало здав назад і подряпав буса.

Матвій незадоволено зиркнув на хлопця, той, не приховуючи своїх веселощів, скалився у відповідь.

— Давай, їж, і до праці, — буркнув Борис.— Сьогодні маємо докрутити гіпсокартон і обробити стики.

— Та я їм.

— Не їм, а собі, — вставив фразу інший Ілля, на що лисий скорчив йому гримасу.

Нависла неприємна тиша.

— Якщо потрібна допомога, то ми можемо з хлопцями допомогти , — сказав Ніколас — Зібрати ліжка можемо й пізніше, а стеля дуже важлива. Бо, я так розумію, від її готовності залежить наступне оформлення і встановлення апаратури. Вже знайшли, хто це зробить?

— Так, — сухо відповів Матвій і поглянув гострим поглядом на Злату. — Це зробить Артур.

— Слава Богу! Його присутність тут — це справжнє благословення для нашої справи, і не тільки, — німець теж поглянув на дівчину, посміхнувшись змовницькою посмішкою.

— Так. Суцільні благословення, — незадоволено мовила Стелла.

Під бурчання Матвія й літньої жінки, а також косі погляди Зіни, чи не вперше за час свого перебування в пансіонаті Злата відчула себе в центрі уваги. І їй це не подобалося.

Після сніданку в залі закипіла робота.

Злата й Денис почали заклеювати малярною стрічкою стик стіни і вагонки. Потім Злата вже далі закінчувала цю роботу, а Денис взявся фарбувати. Борис з обома Іллями, Ніколасом і Максимом працював із протилежного від них краю, прикручуючи гіпсокартон. Матвію доручили заклеювати шви сіткою, Петер і Майкл замазували сітку шпаклівкою.

Лисий Ілля вирішив компенсувати відсутність достатньої кількості драбин двома швабрами і з підлоги підпирав ними листи гіпсокартону. Робив це спритно, встигаючи і пострибати на швабрах і штурхнути всіх, кого міг дістати. Хитав драбини, тікав від праведного гніву тих, кого займав. Веселив всю компанію.

Підчепивши випадково ногою драбину, на якій стояв Матвій, і почувши його бурчання, Ілля широко усміхнувся.

— Ти слабкий у вірі, брате! Бо ж НАПИСАНО: "...скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!." "Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти!." "Своїм Ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!" А ти, Матвію, поводишся ну прямо як Хома невіруючий! (Псалом 91:4,11-12).

— Іллюхо... у тебе зараз з'явиться можливість також перевірити на собі ці рядки, — гмикнув Матвій, — як ти думаєш — скільки метрів від мансарди до землі?

— А я ще не покаяний! На мене це не діє! — засміявся хлопець.

— Чого тоді цитуєш? — буркнув Матвій.

— Та завчив у недільній школі. Знань — повна бОшка.. Але ж знання не рятують, — він усміхнувся і розкрутив швабру, як жердину в кунг-фу.

— Ну, от під час польоту і покаєшся. Буде тобі такий експрес-метод навернення! — Матвій кинувся за хлопцем, і той прожогом вискочив з зали. Але пізніше повернувся і продовжив діставати інших.

Жанна шила задню штору, сидячи за машинкою в холі другого поверху, була сама, і веселий гамір згори примушував її сумно зітхати. Ольга, Зіна і Стелла Аркадіївна готували обід, хоча дівчата іноді піднімались на горище, приносячи воду і перевіряючи причини диких криків і шуму, джерелом яких був Ілля. Всі були при ділі.

До обіду кожен закінчив свій бік зали (гіпсокартон і фарбування) та переніс реманент на протилежний бік. Борис виглядав дуже задоволеним. Робота робилася швидко, а головне — якісно.

Помивши руки, всі пішли на обід. Борис помолився над накритим столом.

— Дякую Тобі, мій Боже, що посилаєш нам цю їжу. Благослови її, освяти і прошу також, дай її тим, хто її потребує. В ім'я Отця, Сина і Святого Духа, амінь.

— Амінь, — повторили всі і сіли на свої місця.

— Хто коротко молиться — їсть гаряче! — весело сказав лисий, відкушуючи хліб.