Читати книгу - "Скандальна зрада"

Тисне на старт, веде долонею по волоссю.

На язику крутиться купа питань і слів, але я інтуїтивно відчуваю, що краще мовчати. Ми виїжджаємо з парковки, Ігор тисне на газ.

Коли концентрація гіркоти в роті та розпачу на душі досягають допустимої межі, я все ж таки не стримуюсь. Повернувши голову, питаю:

– Дай вгадаю… Ти налаштовуєшся сказати, що це нічого не змінює…

Повітря в машині дзвенить, як і раніше, пахне нашою близькістю, але в нього знову повернулася напруга. По шкірі пробігаються розряди струму. Ігор хмуриться. Його вилиці кам'яніють. Мені так прикро, що хочеться скиглити.

Встигаю відвернутися до вікна перш, ніж він вимовляє до сліз образливе:

 – Вважатимемо це прощальним сексом. Дякую, Агато. Було добре.