read-books.club » Дім, Сім'я » Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна 📚 - Українською

Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

205
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти" автора Дарка Озерна. Жанр книги: Дім, Сім'я. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 33 34 35 ... 70
Перейти на сторінку:
— це коли зненацька чи непомітно сталися зміни, й вони на гірше. Наведу приклади висловів, що описують такий сюжет.

• «Бабусю не впізнати, а коли ж вона так змінилася?»

• «Тітка стала геть нестерпною».

• «Заспокойтеся, тут немає нікого, крім нас».

• «Ляжте полежте нарешті, що ви ходите як заведена».

• «І буркоче, і буркоче собі щось під носа постійно».

• «Каже, Господь до себе кличе. Голоси якісь чуються».

• «Їсти перестала, в туалет не ходить. Може, так і треба в її віці».

У нас є всі шанси недогледіти депресію чи навіть шизофренію в людини старшого віку. Бо часто мозок, психічний стан і особистість руйнуються непомітно. Бо клінічна картина психічного розладу в старшому віці не така, як у середньому. Бо ми не чекаємо нічого хорошого від старшого віку. «Старість не радість», — казали мені в дитинстві люди, яким не було й шістдесяти, і я думала, як би ото померти в 40 і не мучитися. Але виросла і вирішила дослідити це питання, сподіваючись, що можна пропетляти. Надія наче є.

Що може відбутися з мозком, коли ми дедалі старшаємо? Знову наведу приклади, цього разу з реального життя.

Павло не може збагнути, як його мама, докторка наук, втратила ясність розуму. Виявилося, що це деменція.

Освіченість та інтелектуальна праця справді є певною мірою запобіжниками деменції, та не все залежить він нас. Павлові краще прийняти те, що сталося, не картати себе й не соромитися, а сприймати маму відокремлено від її теперішнього вимушеного стану.

Щоб вас заспокоїти, бо, мабуть, уже подумки почали обстеження всіх довкола чи себе: погіршення пам’яті або мислення не є достатнім діагностичним критерієм для деменції. Щоб виявити цю хворобу, користую­ться опитувальником для пацієнта і його рідних. За посиланням він англійською, але перекласти досить просто.

Деменція буває різна.

Хвороба Альцгеймера — це найпоширеніша форма деменції. На неї припадає 60–70 % усіх випадків. У цьому разі нейрони починають накопичувати нерозчинні поклади білків β-амілоїду і тау. Це має такий самий ефект, як від відра з ртуттю, яке ви почали тримати вдома. Нейрони поволі втрачають зв’язки один з одним і гинуть. Важко знайти «точку відліку» цього виду деменції — зміни відбуваються дуже непомітно, хоч і невпинно. Її «пізня» форма може початися наприкінці сьомого десятка або й пізніше. Рання форма дає про себе знати на четвертім десятку, та, на щастя, це буває в 1–5 % випадків.

Коли нейрон помирає, бо в ньому відклалося забагато зайвого, саме його вже не повернути. Тому можлива терапія хвороби Альцгеймера зводиться до того, щоб підтримувати збудження в решті нейронів кори й нейтралізувати проблемну поведінку, якщо вона є. Тобто вилікувати хворобу Альцгеймера наразі неможливо. Сповільнити і зробити менш травматичною для всіх — так.

Ознаки хвороби Альцгеймера на ранній стадії:

• Погіршення пам’яті.

• Проблеми з метикуванням і хибні рішення як наслідок.

• Втрата спонтанності й ініціативності.

• Надто довге виконання простих буденних справ.

• Повторення одних і тих самих запитань.

• Складнощі з обліком грошей та сплатою рахунків.

• Блукання і проблеми з орієнтацією.

• Сильні зміни настрою та поведінки.

• Збільшена тривожність та / чи агресія [138].

Цей перелік змусив мене замислитися, і я почала шукати симптоми в себе та знайомих. Мабуть, важко розпізнати ранню деменцію в людей, які все життя безініціативні та забудькуваті, бо їх мало що цікавить, окрім вузького кола питань. В будь-­якому разі, такі ознаки не є нейтральними — вони можуть свідчити, наприклад, про депресію.

Васкулярна деменція дослівно перекладається як «судинна». Це порушення мозкового кровообігу і загибель чи страждання через брак кисню й глюкози маленьких ділянок мозку. 20–30 % випадків деменції належать до цього типу. Якщо в людини різко падають когнітивні здібності, то, мабуть, стався ішемічний інсульт. Але коли зміни поступові, то кровопостачання погіршує­ться на мікроділянках. Васкулярна деменція є якраз тим різновидом цього стану, якому можна ефективно запобігти, якщо цукрового діабету немає чи він контрольований, людина не курить і споживає мало алкоголю, достатньо рухається та має здоровий індекс маси тіла. Якщо ви дотримуєтеся «банального ЗСЖ», то зменшуєте ризик серцево-­судинних захворювань. У широкому сенсі васкулярна деменція входить в цю категорію.

Деменція з тільцями Леві зачіпає передусім сіру речовину кори великих півкуль — вона атрофується, зменшується в об’ємі, бо нейрони гинуть. Як наслідок, погіршується хода і координація рухів, ноги шаркають, руки трусяться, потерпають розумові здібності, можливі візуальні та інші галюцинації, ходіння і дії уві сні, довге вдивляння в одну точку, депресія та апатія.

Фронтотемпоральна деменція — це збірна назва станів людини, викликаних загибеллю нейронів у ділянках мозку за чолом та скронями. Вона буває рідко, проте починається рано — в період від 40 до 65 років. Часто цю форму деменції плутають із психіатричним розладом, бо людина поводиться химерно, соціально неприйнятно або відлюдькувато, чи геть плутається мова. В Ребекки зі «Ста років самотності» була якраз фронтотемпоральна деменція — вона жила в зачиненому будинку і їла тиньк зі стін. Один з виявів хвороби — коли їдять неїстівне [ -1].

Бабуся Петра часто плаче і жаліється.

Це може бути сенільна депресія. Цю хворобу часто нехтують, бо вважають, що в людей, які прожили життя і недобре себе почувають, є всі причини для суму, плачу й небажання виходити з дому. Це не так. Наявність причин для смутку не дорівнює зіпсутому життю. Сенільну депресію треба лікувати — і таблетками, і змінами в житті, і психотерапією. До речі, інколи потужна депресія маскується за чорним гумором [ -1]. Депресія — це тривала нездатність відчувати радість, а водночас байдужість, пасивність, почуття провини та приреченості. Симптоми цієї хвороби в старшому віці знерідка не такі, як у молодших людей, тому часто депресія лишається непоміченою.

Симптоми депресії:

• Соматизація: важкість у руках і ногах, закреп, слабкість, запаморочення.

• Іпохондрія, якої раніше не було.

• Химерна поведінка.

• Виражена тривожність.

• Пригальмованість (психомоторна ретардація).

• Психотичні прояви, навіть слухові галюцинації з нецензурними словами.

• Почуття провини і впевненість, що заслужили те, що відбувається.

• Відповідь «не знаю» в когнітивних тестах.

• Спроба суїциду (група ризику — самотні чоловіки з постійними болями та хронічною хворобою).

• Прихід онуків не тішить. Це ознака дуже важкої депресії. Без жартів.

Люди середнього віку й молодші можуть скористатися шкалою Бека для

1 ... 33 34 35 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"