Читати книгу - "Клас пані Чайки"

Приємно здивована подарунком Малгося погукала Мацека, бо той, захопившись вибором дисків, єдиний не помітив, що всі з’юрмилися біля янголят. А підійшовши й побачивши, що саме так сподобалося Малгосі, вразився й сам.

— Може, поговоримо? — буркнув він до Олека.

— Невже вони тобі не подобаються? — запитала Малгося. — Це ж ми! Немов живі!

— Бачу, — відповів Мацек. — Навіть автора знаю.

— От-от, — підхопила Малгося. — Може, нарешті скажете, звідки ви знайомі?

Хлопці перезирнулися й замовкли.

— Та скажіть уже, у чому справа! — підтримала подругу Каміла. — Бо ми почуваємося як ідіотки. Може, ми чогось не розуміємо?

— Ви що, до садочка разом ходили? — поцікавилася Кінга.

— Чи в таборі були на канікулах? — підхопила Єва.

Але хлопці продовжували мовчати.

— Чуваки! Ви поводитеся так, наче разом грабували кіоски, — пожартував Алекс, і всі засміялися.

Лише Олекові з Мацеком було не до сміху. Між хлопцями відчувалася якась напруженість. За мить обидва зникли у ванній.

— Давай уже скажемо, бо сам бачиш, що коїться, — сказав Мацек, щойно за ними зачинилися двері.

— Не можу, — заперечив Олек. — Я не можу зізнатися, що ми разом ходили на кераміку.

— Нічого не розумію! Чому?

— Бо це не заняття для чоловіків, — пояснив Олек і напружив м’язи перед дзеркалом.

— Чудово! Я цим досі займаюся! — Мацек підвищив голос. — На цих заняттях, які ти вважаєш негідними чоловіків, я зробив для Малгосі суперову рамку для фотографії! У вигляді собаки! Подарую їй за кілька днів, коли проявлю наш спільний знімок. А фотку клацну нині, на іменинах. Не розумію, чому чоловіки не можуть займатися керамікою? Я бачу, що відколи ти перейшов до гімназії, то перестав відвідувати заняття, начхав на них, зате робиш із Камілою янголят, як нас вчила пані Иоанна. Та водночас заборонив мені розповідати, де ми познайомилися. І це, по-твоєму, чесно? Це по-чоловічому?

— Ну, а на що це схоже?

— Що схоже?

— Мужик, який дзбаночки ліпить.

— Чорт забирай, я тобі зараз вріжу! — Мацек аж кулаки стиснув від люті. — Я дзбаночків не ліплю! І ніколи не ліпив! І тебе ніхто не примушував! Тобі пропонували робити боксерів? Ти відмовився. Пропонували борців? І це тобі не підходило. Ти сам хотів ліпити дзбаночки! Сам робив глиняних півників! Три роки ти бігав на ці заняття зі мною, і тобі якось це не заважало! Навіть у кайф було! Ось чому я геть не розумію, що не дає тобі розповісти людям, де ми познайомилися?

— Бо це не заняття для справжніх чоловіків! — вперто повторив Олек.

— Знаєш що? Заради тебе я можу сказати, що ми познайомилися на секції боксу! І я слугував тобі за боксерську грушу, а ти мене віддухопелив кілька разів, і цим пояснюються мої божевільні ідеї, — відказав Мацек і ображено шарпнув клямку.

— Я не знаю, чи справді кераміка — це не заняття для справжніх чоловіків, але фігурки для Малгосі в тебе вийшли класні, — почувся Камілин голос.

Дівчина лежала на підлозі й потирала лоба. Вона явно підслуховувала! Олек почервонів. Він уже зрозумів, що його викрили. І відчував, як у вухах лунає вчорашнє запитання: «Де ти так навчився?» І його власна відповідь: «Та ніде. Оце вперше роблю».

Ох, тепер, щоб завоювати Камілину довіру, доведеться все їй розповісти. І про уроки кераміки, і про те, як із зубрилки він перетворився на мускулястого супермена… Та чи вислухає вона його? Адже, якщо збрешеш один раз, вдруге тобі ніхто не повірить.

Олек поплентався до кімнати, де всі танцювали, Мацек фотографував Малгосю, а Каміла стояла й усоте роздивлялася янголят, які виявилися не першим Олековим витвором.

Та й класно ж Кінга придумала! Усі це визнали, коли на одному з уроків польської вона сказала, що добре було б поворожити на Андрія. Влаштувати день ворожіння. Пані Чайка спершу заперечила, мовляв, хіба що на одному уроці, але Каська і Єва розпачливо запротестували.

— Пані вчителько! — вигукнула Єва. — Ми все так гарно підготуємо.

— І на протязі години неможливо всім поворожити, — докинула Каська.

— Протягом години, — виправила її класна керівничка. — На протязі можна постояти й застудитися.

Дівчата на мить замовкли, а тоді почали наввипередки переконувати пані Чайку, як це буде чудово й корисно. Нарешті вчителька погодилася. Наказала кожному продемонструвати який-небудь спосіб ворожіння. Лише Касьці загадала підготувати реферат про народні традиції, пов’язані із днем святого Андрія.

— Це тобі кара за протяг, — пояснила вона, а що цієї миті задзеленчав дзвоник, учителька зібрала речі зі столу й вийшла.

З-поміж усіх дівчат лише Каміла не раділа ворожінню. Така вечірка й без Олека?

— Будуть ворожити на хлопців і дівчат, а я не знатиму, чи в нас із ним серйозно, — жалілася вона Малгосі.

— Ти гадаєш, що ворожіння відповість на твоє запитання?

— А як я дізнаюсь? — спитала Каміла.

— Життя відповість, — урочисто мовила Малгося. — Тобто час покаже.

І дівчата замислилися. Незважаючи на заборону, обидві сиділи в коридорі на підвіконні. Каміла постійно губилася в здогадах, що там було в Олека з керамікою. Навіщо було так це приховувати? І взагалі… Малгосі Мацек сказав, що кохає її. А їй що робити?

А от Малгося анітрохи не сумнівалася. Мацек точно був тим єдиним. Дівчині навіть часом здавалося, що він розуміє її