Читати книгу - "Ревізор"

П о ш т м е й с т е р. Ех, Антоне Антоновичу, що Сибір? далеко Сибір. Ось краще я вам прочитаю. Панове! дозвольте прочитати листа?

В с і. Читайте, читайте!

П о ш т м е й с т е р (читає). "Спішу повідомити тебе, душа Тряпічкін, які зо мною чудеса. На дорозі обчистив мене кругом піхотний капітан, отож трактирник хотів уже був посадовити в тюрму; коли раптом з моєї петербурзької фізіономії та з костюму ціле місто взяло мене за генерал-губернатора. І тепер я живу в городничого, розкошую, упадаю напропалу за його жінкою і дочкою; не вирішив тільки, з котрої почати — думаю, перше з матінки, бо, здається, готова ту ж мить до всіх послуг. Пам'ятаєш, як ми з тобою бідували, обідали на шармака, і як одного разу кондитор схопив був мене за комір, з приводу з'їдених пиріжків за рахунок прибутків аглицького короля? Тепер зовсім інакше повернулось. Усі мені дають позичково, скільки хоч. Оригінали страшенні від сміху ти б умер. Ти, я знаю, пишеш статейки, вмісти їх у свою літературу. По-перше: городничий — дурний, як сивий кінь..."

Г о р о д н и ч и й. Не може бути! Там нема цього.

П о ш т м е й с т е р (показує листа) Читайте самі!

Г о р о д н и ч и й (читає). "Як сивий кінь". Не може бути! ви це самі написали.

П о ш т м е й с т е р. Як же б я став писати?

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Читайте!

Л у к а Л у к и ч. Читайте!

П о ш т м е й с т е р (читаючи далі). "Городничий — дурний, як сивий кінь..."

Г о р о д н и ч и й. О, чорт забери, треба ще повторювати! наче воно там і так не стоїть.

П о ш т м е й с т е р (читаючи далі) Хм... хм... хм... хм... "сивий кінь. Поштмейстер теж добра людина.." (Кидаючи читати). Ну, тут про мене він теж непристойно висловився.

Г о р о д н и ч и й. Ні, читайте!

П о ш т м е й с т е р. Та, навіщо ж?..

Г о р о д н и ч и й. Ні, чорт забери, коли вже читати, то читати! Читайте все!

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Дозвольте, я прочитаю. (Надіває окуляри й читає). "Поштмейстер достоту департаментський сторож Міхеєв, напевне так само, падлюка, п'є без просипу".

П о ш т м е й с т е р (до глядачів). Ну, поганий хлопчисько, якого треба відшмагати більш нічого!

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч (читаючи далі). "Доглядач за богоугодними закладами... І... І..." (Заїкується).

К о р о б к і н. А чого ж ви зупинились?

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Та нечітке перо... а втім, видно, що негідник.

К о р о б к і н. Дайте мені. От у мене, я думаю кращі очі. (Бере листа).

А р т е м і й Ф и л и по в и ч (не даючи листа). Ні, це місце можна пропустити, а там далі розбірливо.

К о р о б к і н. Та дозвольте, вже я знаю.

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Прочитати я й сам прочитаю: далі, справді, все розбірливо.

П о ш т м е й с т е р. Ні, все читайте! адже перше все читано!

У с і. Віддайте, Артемію Филиповичу, віддайте листа! (До Коробкіна). Читайте.

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Зараз. (Віддає листа). Ось, дозвольте... (Затуляє пальцем). Ось звідси читайте. (Всі приступають до нього).

П о ш т м е й с т е р. Читайте, читайте! дурниці, все читайте!

К о р о б к і н (читаючи). "Доглядач за богоугодними закладами Земляника — зовсім свиня в ярмулці".

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч (до глядачів). І не дотепно! Свиня в ярмулці! де ж свиня буває в ярмулці?

К о р о б к і н (читаючи далі). "Доглядач шкіл протух увесь цибулею".

Л у к а Л у к и ч (до глядачів). Їй-богу, і в рот ніколи не брав цибулі.