read-books.club » Детективи » Дванадцять китайців і жінка 📚 - Українською

Читати книгу - "Дванадцять китайців і жінка"

352
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дванадцять китайців і жінка" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 33 34 35 ... 49
Перейти на сторінку:
тож Феннер ногою відчинив двері та увійшов.

Глорія сиділа на ліжку, а Баґсі — близенько до неї. Вони грали в карти. Баґсі був у білих сімейних трусах до колін і капелюсі. Піт рясно стікав жирною спиною.

Феннер завмер на порозі.

— Що тут відбувається?

Глорія відразу ж облишила карти.

— Де ти був? — запитала. — І що з тобою сталося?

Феннер зайшов у номер і зачинив двері.

— Багато чого, — відмахнувся і, повернувшись до Баґсі, запитав: — Як гадаєш: чим ми займаємося — стриптизом?

Глорія відповіла за нього:

— Ми грали на мою нічнушку, але виграла я!

Багсі поквапно схопив свої штани.

— Ти однозначно прийшов у найбільш підходящий момент, — зітхнув полегшенно. — Ця дама шикарно ріжеться в карти!

Але Феннер не був налаштований на жарти.

Він наказав:

— Біжи й хутко знайди закрите авто. Припаркуй його за рогом готелю і чекай там за чверть години.

Баґсі поквапно натягав одяг.

— Скидається на те, що за тобою хтось женеться.

— Не надто переймайся мною, — холодно сказав Феннер. — Це — терміново.

Баґсі поспішно вийшов, на ходу вдягаючи піджак.

Феннер спитав у Глорії:

— Як гадаєш, ти зможеш встати?

Глорія відкинула зі себе простирадло й зісковзнула на підлогу.

— Я залишалась у ліжку лише тому, що це дуже засмучувало бідолаху Баґсі, — сказала. — А що сталося?

Феннер дістав із шафи інший костюм і перевдягнувся.

— Не стій тут і не витріщайся! — гаркнув. — Швидше одягайся! Ми негайно залишаємо цю діру.

Коли дійшло до вдягання трусиків та бюстгальтера, вона знову озвалася:

— То ти не можеш сказати мені, де був?

Феннер поквапом розпихав по дорожніх сумках свої речі.

— Мене прихопили зі собою на прогулянку кілька крутих хлопців. Щойно їх спекався.

— А куди ми поїдемо?

Феннер рівним тоном пояснив:

— До Нулена.

Глорія тріпонула головою:

— Я не поїду.

Феннер защіпнув замки сумок та підвівся. Швидко ступив кілька кроків і вхопив Глорію за руку.

— Ти робитимеш те, що я тобі сказав.

— До Нулена не поїду!

— Роби, що кажу! Не потерплю жодних твоїх заперечень. Або йди сама, або я тебе звідси винесу.

Він підійшов до внутрішнього телефона готелю і попросив принести рахунок. У нетерплячому очікуванні міряв кроками кімнату. Глорія сиділа на ліжку, стривожено спостерігаючи за ним. Потім запитала:

— Що ти затіваєш?

Феннер звів на неї очі.

— Багато чого. Ця банда почала першою, тож мені доведеться завершувати. Не зупинюся доти, доки не розплутаю усю справу до кінця і не змушу цього покидька Карлоса на колінах благати про смерть.

Посильний приніс рахунок, і Феннер сплатив за ним. Узяв сумки в одну руку, а іншою схопив Глорію за лікоть.

— Пішли, — сказав, і вони зійшли вниз.

Баґсі сидів за кермом великого авто. Він був трохи здивований, але не озвався ні словом. Феннер сів на заднє сидіння разом із Глорією.

— До Нулена. Мерщій!

Баґсі крутнувся на сидінні.

— До Нулена? — уточнив. — Але чому до нього? Послухай-но, тобі не варто їхати до цього хлопця! Він — уже бита карта!

Феннер нахилився вперед.

— Я сказав: до Нулена, — повторив, суворо дивлячись на Баґсі. — Якщо не хочеш, то вимітайся звідси — сяду за кермо сам!

Баґсі ошелешено переводив погляд з Феннера на Глорію.

Нарешті та сказала:

— Рушай-но, сміливцю: цей чолов'яга змушує усіх робити те, що треба йому!

— Добре! — Баґсі кивнув і завів двигун.

Глорія сиділа в кутку машини, мов лагідна овечка. Феннер вдивлявся поверх широких плечей Баґсі в дорогу попереду.

Увесь шлях до Нулена вони подолали мовчки. Уже на під'їздній алеї Глорія заявила:

— Я туди не поїду.

Висловилася так радше зі впертості, ніж сподіваючись, що Феннер на це погодиться. Той широко відчинив дверцята і вийшов сам.

— Тепер виходьте й ви, і то чимшвидше! — нетерпляче звелів.

Було пів на дванадцяту, коли вони зайшли в безлюдний вестибюль казино. У головній залі побачили кубинця в сорочці зі засуканими рукавами, котрий ліниво пилососив підлогу. Коли проходили мимо нього, той звів на них очі, й щелепа йому відвисла. Погляд його зупинився на Глорії, котра сердито зиркнула у відповідь.

— Нулен у себе? — запитав Феннер.

Кубинець вимкнув пилосос і майже ніжно поклав шланг на підлогу.

— Піду погляну.

Феннер заперечно хитнув головою і коротко наказав:

— Ні, залишайся тут.

Перетнувши усю залу, попрямував до Нуленового кабінету. Кубинець протестуюче, але якось мляво заперечив: «Але ж...» і залишився стояти на місці.

Глорія з Баґсі пленталися позаду. Феннер рвучко відчинив двері контори й став на порозі, роздивляючись довкруж. Нулен сидів за столом. І рахував пухку пачку доларових банкнот. Коли уздрів Феннера, обличчя пішло плямами, і він поквапом сховав «зелень» у шухляду.

Детектив спокійно підійшов ближче.

— Це не наліт, — іронічно пояснив. — Лише військова нарада.

Повернувши голову, Феннер звернувся до своїх супутників, які стояли віддалік:

— Підходьте ближче — й зачиніть за собою двері.

Нулен продовжував нерухомо сидіти в кріслі. Побачивши Глорію, він розщепнув комір сорочки, неначе йому забракло повітря. Глорія на нього навіть не глянула. Вона попрямувала до крісла в кінці кабінету та спокійно всілася там. Баґсі зачинив двері й став, опершись об одвірок. Також уникав дивитися на Нулена. У кімнаті зависла напружена тиша.

Нарешті Нулен спромігся запитати:

— То що це все, до біса, означає?

Феннер узяв зі стола одну з Нулленових зеленкуватих сигар, затиснув її зубами та витягнув з коробки сірника. Не менше хвилини пішло на те, щоб неквапно розпалити сигару; тоді відкинув сірник та всівся на край столу.

Нулен зауважив:

— А ти зухвалець, Россе! Я ж казав тобі, що мене не цікавить жодна з твоїх пропозицій. І це залишається в силі.

Глорія рівним голосом пояснила:

— Ніякий він не Росс. Його звати Феннер, і він приватний детектив — з ліцензією.

Феннер поглянув на неї, але вона з невинним виглядом поправила сукню.

Баґсі так і завмер на місці. Його зеленкуваті очі позеленіли ще більше. Лапа Нулена, що потяглася за сигарою, при цих словах Глорії застигла в повітрі. Потому його жирна біла рука, пролетівши, мов шуліка, над коробкою зі сигарами, приземлилася на стосикові промокального паперу.

— Якби ти був не такий тугодум, то до тебе б швидше все доходило, —

1 ... 33 34 35 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дванадцять китайців і жінка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дванадцять китайців і жінка"