Читати книгу - "Стів Джобс"

Джобс не особливо справлявся зі своїми обов’язками. Він завжди був темпераментним і свавільним. За його поведінку в Atari його змушували працювати в нічні зміни, але в Apple це було неможливим.

— Він став справжнісіньким тираном і був різким критиком, — згадував Маркула. — Він казав людям: «Цей дизайн виглядає як лайно».

Особливо жорстким він був з молодшими дизайнерами Возняка

— Ренді Віґінтоном та Крісом Еспінозою.

— Стів приходив, швидко дивився на те, що я зробив, і відразу казав, що це лайно, не знаючи навіть, що це і чому я так зробив, — казав Віґінтон, який тільки-но закінчив школу.

Проблема з гігієною Джобса існувала і надалі. Він усе ще був підсвідомо переконаний, що його вегетаріанські дієти означали те, що він може не користуватися дезодорантом чи регулярно митися.

— Ми, у прямому сенсі, виставляли його за двері і казали, щоби він прийняв душ, — казав Маркула. — На зборах нам доводилося споглядати його брудні ноги.

Деколи, щоби зняти стрес, він вимочував свої ноги в унітазі. Таке було неприпустимим для його колег.

Маркула не був готовий до конфронтацій і вирішив запросити на посаду президента Майка Скотта, щоби той керував Джобсом. Маркула і Скотт прийшли у Fairchild того ж самого дня 1967 року, мали офіси поряд і були народженими в один день, що й святкували щороку разом. Під час одного з таких святкувань у лютому 1977 року, коли Скотту виповнилося 32, Маркула запропонував йому стати новим президентом Apple.

На папері це виглядало як чудова угода. Скотт саме управляв виробничою лінією National Semiconductor і був менеджером, який повністю розумів інженерний бік справи. У реальності ж він був дивакуватою людиною. Скотт мав надмірну вагу, страждав на нервовий ТИК і мав інщі проблеми зі здоров’ям, що аж стискало його руки в п’ястуки. А ще в нього був талант наводити аргументи. З Джобсом це могло виявитися як поганим, так і хорошим.

Возняк швидко сприйняв ідею взяти на роботу Скотта. Як і Маркула, він ненавидів конфлікти, які провокував Джобс. Стів же, на диво, мав неоднозначні почуття з цього приводу.

- Мені було лише двадцять два роки, і я знав, що був не готовий управляти компанією, але Apple був моєю дитинкою, і я не хотів здаватися.

Відмова від будь-якого контролю була болісною для нього. Він довго роздумував про це у забігайлівці Bob’s Big Boy hamburgers (улюбленому місці Воза) і ресторані Good Earth (улюбленому місці Джобса). Врешті-решт Стів неохоче погодився.

Майк Скотт, якого називали Скотті, щоби відрізнити його від Майка Маркули, мав одне головне завдання: керувати Джобсом. Це, як правило, здійснювалося на їхніх спільних прогулянках.

- На першій прогулянці я сказав Стіву, щоби він частіше мився, — пригадує Скотт. — Він відповів, що натомість я мушу прочитати його книжку про фруктові дієти і щоб я розглянув це як метод схуднення.

Скотт так ніколи і не сів на ту дієту і не схуд, а Джобс лише трошки покращив свою гігієну.

- Стів був непохитним щодо того, що митися потрібно лише раз на тріждень (а про дезодоранти годі й казати), і, мовляв, це було нормальним, якщо він дотримується фрутстової дієти.

Джобсове бажання контролю та презирства до влади стане проблемою між ним і чоловіком, якого прийняли на роботу для керування Джобсом. Особливо помітним це стане, коли Стів побачить, що Скотт — один із тих небагатьох людей, які не підкоряються його командам.

- Ми зі Стівом наче змагалися, хто з нас упертіший, і мені це дуже добре вдавалося, - казав Скотт. - Його потрібно було присадити, і, звичайно ж, йому це не подобалося.

- Я ніколи не кричав ні на кого так, як я кричав на Скотті, - згодом пригадував Стів.

Перший конфлікт виник, коли працівникам присвоювали номери. Скотт присвоїв № 1 Возняку і №2 Джобсу. Не дивно, шо Джобс почав вимагати № 1 для себе.

— Я б ніколи не дозволив йому мати цей номер, бо тоді його еґо стало б іше більшим, - казав Скотт.

Джобс упав в істерику і навіть плакав. Та врешті запропонував розв’язання. Він матиме №0. Скотт пом’якшав щодо номерів, але Bank of America вимагав натуральні числа для платіжних відомостей, і Джобс залишився №2.

Та виникла серйозніша сварка. Джей Еліот, якого Джобс найняв після випадкового знайомства в ресторані, помітив основні риси Джобса.

— Його одержимість - це пристрасть до продукту, пристрасть до досконалості продукту.

Майк Скотт, з іншого боку, ніколи не дозволяв пристрасті до досконалості йти попереду прагматизму. Дизайн системного блоку Apple був лише одним із прикладів цього. Компанія Pantone, яка обирала кольори пластику для ^/7/е, мала понад 200 відтінків бежевого.

— Жоден із них не подобався Стіву, — дивувався Скотт. — Він хотів вигадати новий відтінок, і мені довелося його зупиняти.

Коли потрібно було доробляти дизайн системного блоку, Джобс провів кілька днів у нервових роздумах, наскільки заокругленими мають бути кути.

— Мені було все одно, наскільки вони заокруглені, — казав Скотт.

- Я лише хотів, аби він нарешті визначився.

Інше непорозуміння виникло через інженерні лавки. Скотт хотів, щоби вони були по-стандартному сірі, а Джобс наполіг на спеціальному замовленні білосніжних лавок. Усе це переросло у скандал із Маркулою, в якого питали, хто має право підписувати платіжки - Скотт чи Джобс. Маркула підтримав Скотта. Джобс також наполягав на тому, що Apple має по-іншому поводитися з клієнтами. Він хотів, щоби з Apple //продавалася однорічна гарантія. Це здивувало Скотта, адже звичайна гарантія була 90 днів. І Джобс знову розридався, коли вони почали сваритися з цього приводу. Вони пройшлися навколо парковки, і Скотт вирішив погодитися з гарантією.

Згодом Возняк почав нарікати на стиль Джобса.

— Стів був надто жорстким із людьми. Мені хотілося, щоби наша компанія була наче родина, щоби нам було весело і щоби ми ділилися один з одним усім.

А Джобс уважав, що Возняк ніяк не може