Читати книгу - "Несподівана вакансія"

— О, так, — відповіла Шерлі. — Вони саме вечеряли в гольф-клубі. Знаєш, недільний вечір, дівчата були в школі, а Сáма воліє не їсти вдома, бо з неї нікудишній кухар…

Під час їхніх бесід за кавою Рут поступово діставала дедалі більше інформації про таємниці подружнього життя Майлза і Саманти. Шерлі розповіла їй, що її син був змушений одружитися з Самантою, тому що Саманта завагітніла Лексі.

— Вони зробили все якнайкраще, — зітхнула Шерлі. — Майлз учинив, як належить, бо інакше я його не зрозуміла б. Дівчата чудові. Шкода, що в Майлза немає сина, йому так пасував би хлопчик. Але Сáма не хоче третьої дитини.

Рут дбайливо зберігала в пам’яті всі завуальовані випади, які Шерлі пускала в бік своєї невістки. Вона ще пару років тому відразу відчула антипатію до Саманти, коли відводила в дитячий садочок при школі Св. Томаса чотирирічного Ендрю й зустріла там Саманту з Лексі. Саманта, з її голосним сміхом, відвертим декольте і ризикованими жартами на грані пристойності, здалася Рут небезпечною й хижою. Рут роками презирливо спостерігала, як Саманта випинала свої пишні груди, розмовляючи під час батьківських зборів з Вікрамом Джавандою, і завжди воліла прослизнути з Саймоном попри стіни класної кімнати, щоб уникнути розмови з нею.

Шерлі ще й досі переповідала заяложену казочку про останню подорож Баррі, якомога більше акцентуючи на тому, як Майлз хутко зметикував, що треба викликати швидку, як він підтримував Мері Фербразер, як наполіг на тому, щоб залишатися з нею в лікарні, аж поки приїхали Воли. Рут вислуховувала це уважно, хоч дещо й нетерпляче. Їй було набагато цікавіше, коли Шерлі перераховує недоліки Саманти, ніж коли вихваляє Майлзові чесноти. А ще Рут мало не вибухала від бажання повідомити Шерлі щось справді захопливе.

— Отже, в місцевій раді тепер є вільне місце, — сказала Рут, коли Шерлі нарешті дійшла в своїй розповіді до того місця, коли Майлза з Самантою змінили Колін і Тесса Воли.

— Це називається несподіваною вакансією, — люб’язно пояснила Шерлі.

Рут набрала повні груди повітря.

— Саймон, — сказала вона, збуджуючись від того, що мала повідомити, — вирішив балотуватися!

Шерлі відповіла штучною посмішкою, для ввічливості здивовано вигнула брови і відсьорбнула ковточок чаю, ховаючи за чашкою своє обличчя. Рут навіть не підозрювала, що своїми словами могла її засмутити. Вона очікувала, що Шерлі буде захоплена тією перспективою, що їхні чоловіки зможуть засідати в місцевій раді разом, і навіть мала несміливі сподівання на те, що Шерлі могла б цьому посприяти.

— Він сказав мені про це вчора, — значуще повідомила Рут. — Він серйозно про це розмірковує.

Деякі інші речі, про які казав Саймон, такі як можливість брати хабарі від Ґрейсів, щоб вони й далі працювали підрядниками ради, Рут просто викинула з голови, як викидала найменші згадки про всі Саймонові дрібні фортелі й шахрайства.

— Я й не знала, що Саймон зацікавлений брати участь у місцевому врядуванні, — легко й невимушено мовила Шерлі.

— О, так, — підтвердила Рут, яка й сама цього не знала, — він дуже на це налаштувався.

— А чи розмовляв він із доктором Джавандою? — запитала Шерлі, знову відсьорбуючи чай. — Чи казав їй про свій намір?

Це запитання застало Рут зненацька, і на її обличчі з’явився вираз щирого збентеження.

— Ні, я… Саймон, мабуть, і не пригадує, коли востаннє був у доктора. У нього прекрасне здоров’я.

Шерлі всміхнулася. Якщо він діяв самостійно, без підтримки Джаванди, то наміри Саймона не становлять жодної загрози. Їй навіть стало шкода Рут, котру очікувало велике розчарування. Навіть їй, Шерлі, яка знала всіх, з ким рахуються в Пеґфорді, довелося б добряче напружити мізки, щоб упізнати Рутиного чоловіка, якби він раптом завітав у продуктову крамничку. Невже бідолашна Рут вважає, що хтось тут за нього проголосує? З іншого боку, Шерлі зметикувала, що Говард з Обрі були б не проти, якби вона, ніби між іншим, спитала в Рут про ще щось.

— Саймон завжди жив у Пеґфорді?

— Ні, він народився на Полях, — відповіла Рут.

— Ага, — мовила Шерлі.

Вона зняла зі свого йогурта фольгову накривку, взяла ложечку й задумливо почала його смакувати. Про всяк випадок варто запам’ятати, що Саймон, хоч би які там були в нього виборчі перспективи, міг бути налаштований прихильно до Полів.

— Чи буде на веб-сайті інформація про те, як подаватися на це місце? — поцікавилася Рут, усе ще сподіваючись відчути запізнілу підтримку й ентузіазм.

— О, так, — невпевнено мовила Шерлі. — Маю на це надію.

III

 Останнім уроком у середу для Ендрю, Жирка й двадцяти семи інших учнів була «спазматика», як обізвав її Жирко. Це була математика для групи посередніх учнів, її викладала, мабуть, найнетямущіша вчителька. Прищава молода жінка, яка щойно закінчила вчительські курси, була не здатна підтримувати в класі лад і мала такий вигляд, ніби ось-ось розплачеться. Жирко, вирішивши торік досягти найнижчих показників успішності, був переведений у групу спазматики з групи найздібніших учнів. Ендрю, який усе життя мав проблеми з цифрами, постійно боявся, що його відправлять у найслабшу групу разом із Кристал Відон та її двоюрідним братом Дейном Таллі..

Ендрю й Жирко сиділи разом в кінці класу. Іноді, коли Жиркові набридало розважати інших учнів або підбивати їх до ще більшого балагану, він підказував Ендрю правильні розв’язки задачок. Галас стояв оглушливий. Міс Гарві намагалася перекричати всіх, благаючи тиші. Зошити були списані непристойностями, учні постійно вставали, щоб підійти до чиєїсь парти, тягнучи за собою зі страшним рипом стільці. Варто було міс Гарві відвернутися, як по кімнаті починали літати різні кульки та інші речі. Іноді Жирко починав ходити вздовж рядів, передражнюючи ходу Каббі — підстрибом і з руками, що не згиналися. Жирко давав тут цілковиту волю своєму сарказму. На уроках англійської, де вони з Ендрю були в найсильнішій групі, головним героєм його жартів Каббі вже не фігурував.

Суквіндер Джаванда сиділа прямо перед Ендрю. Колись давно, ще в початковій школі, Ендрю, Жирко й інші хлопці любили смикати Суквіндер за її довгі синяво-чорні коси. Найлегше було їх хапати, коли вони гралися в квача, а