Читати книгу - "Фундація та Імперія"

– Я це розумію, Місе. Ви марнуєте час на зайві повторення.

– Я не повторюю, – заволав Міс, – бо я збираюся сказати вам те, чого немає у жодному з цих звітів!

– Як це, немає в звітах? – зопалу бовкнув Індбур. – Як можна…

– Га-ла-а-ак-ти-ко! Не перешкоджайте мені розповідати, огидна маленька істото. Припиніть мені підказувати і ставити під сумнів кожне моє слово, інакше я вибіжу звідси, а тут хай все западеться разом із вами. Запам’ятайте, клятий дурню, Фундація подолає усе це, бо мусить подолати, але якщо я піду геть, то вам це не вдасться.

Жбурнувши свій капелюх так, що в усі боки розлетілися грудки землі, він заліз вгору по сходах на підвищення, де стояв стіл, і сердито відсунувши папери, сів на його краєчку.

У голові Індбура гарячково заметушилися думки – викликати охорону чи використати вбудовані в стіл бластери? Але Міс люто дивився на нього згори вниз, і в нього не було іншої ради, як вдати приязний вигляд.

– Докторе Міс, – почав він, ледь намагаючись дотримуватися формальностей, – ви мусите…

– Стуліть пельку, – люто сказав Міс, – і слухайте! Якщо отут, – його долоня важко лягла на течку з даними, – лежить купа моїх звітів, викиньте їх геть. Будь-який мій звіт розглядають двадцять із гаком посадових осіб, згодом він потрапляє до вас, а потім повертається до мене, минаючи ще двадцятьох. Нехай би й так, якщо це не стосується інформації, яку потрібно тримати в таємниці. А я маю для вас дещо конфіденційне. Настільки конфіденційне, що навіть хлопці, які на мене працюють, нічого про це не винюхали. Звичайно, вони провели цю роботу, але кожен робив лише маленький і осібний фрагмент – а я вже потім склав усе докупи. Ви знаєте, що таке Часове Сховище?

Індбур кивнув, але Міс вів далі, насолоджуючися тим, що взяв гору:

– Ну гаразд, я вам все одно розповім. Бо я уявляв собі цю кляту ситуацію лише Галактика знає як довго. Я можу прочитати ваші думки, немічний ви шахраю. Ви тримаєте вашу руку біля маленької кнопки, що може викликати десь із п’ятсот озброєних людей, щоб мене вбити, але я знаю, що ви боїтеся кризи Селдона. Крім того, якщо ви навіть зачепите хоч щось на цьому столі, я знесу вашу кляту голову, перш ніж хтось сюди встигне зайти. Ви, ваш татко-бандит і дід-пірат надто довго ссали кров із Фундації.

– Це державна зрада, – пробелькотів Індбур.

– Аякже, – зловтішно промовив Міс, – але що ви зробите? Дозвольте мені розповісти вам про Часове Сховище. Часове Сховище – це те, що створив тут Селдон ще хтозна коли, щоб допомагати нам у найбільш важкі моменти. Для кожної кризи Селдон підготував своє власне зображення – щоб допомогти і пояснити. Вже минуло чотири кризи, і він теж з’являвся чотири рази. Вперше він показався у розпал першої кризи. Вдруге – відразу ж після успішної еволюції другої кризи. Наші предки були там обидва рази і слухали його. Під час третьої та четвертої криз його проігнорували – можливо тому, що в ньому не було потреби – але нещодавні дослідження (вони не потрапили до звітів, які ви маєте) засвідчили, що він все одно з’являвся у належний час. Розумієте?

Він не став чекати відповіді. Його розтерзана сигара вже остаточно згасла, він намацав нову і запалив, люто пихкаючи димом.

Тоді сказав:

– Офіційно я намагався відновити науку психоісторію. Але цим ніхто не переймається і протягом найближчого століття цього не станеться. Та я досяг успіхів у більш простих речах і зміг використати це як привід для того, щоб потрапити у Часове Сховище. Серед того, що мені вдалося зробити – це визначити вірогідну дату наступної появи Гарі Селдона. Я можу назвати вам точний день, коли прийдешня, п’ята криза Селдона досягне своєї кульмінації.

– Коли? – напружено спитав Індбур.

І Міс виклав свою «бомбу» із веселою безтурботністю.

– За чотири місяці, – сказав він. – За чотири кляті місяці, мінус два дні.

– Це неможливо, – сказав Індбур із нехарактерною для нього пристрастю.

– То ж як – неможливо?

– Чотири місяці? Ви розумієте, про що це свідчить? Якщо криза досягне апогею за чотири місяці, це означає, що вона готувалася протягом багатьох років.

– А чому ні? Хіба є закон природи, який вимагає, щоб процес дозрівав лише за один день?

– Але ж нічого не насувається. Нічого над нами не нависає. – Індбур вже ледь не ламав руки від занепокоєння. І раптом, спалахнувши від люті, заволав: – Чи не будете ласкаві злізти з мого столу і дозволити мені навести на ньому лад! Як я можу думати?

Вражений Міс важко підвівся і відійшов убік.

Індбур гарячково розкладав предмети у відповідні ніші і швидко говорив:

– Ви не маєте права так приходити сюди. Якщо ви представили свою теорію…

– Це не теорія.

– А я кажу, що це теорія. Якби ви представили її разом з усіма доказами та аргументами належним чином, вона потрапила б до Бюро історичних наук. Там її уважно проаналізували б, надали мені висновки, а потім, звичайно, були б вжиті належні заходи. А так виходить, що ви потурбували мене без потреби. Ага, ось воно.

Він взяв аркуш прозорого сріблястого паперу і потрусив перед психологом.

– Це коротке резюме про прогрес у закордонних справах, яке я сам готую щотижня. Слухайте, ми завершили переговори про торговельну угоду з Моресом, продовжуємо аналогічні переговори з Ліонессою, відправили делегацію на якесь свято чи щось подібне на Бонд, отримали скаргу з Калгана і обіцяли її розглянути, опротестували деякі шахрайські торговельні практики на Асперті, на що вони обіцяли зреагувати тощо.

Мер пробіг очима список закодованих приміток, а потім поклав аркуш у відповідну течку, що лежала у потрібній шухляді.

– Кажу вам, Місе, зараз нічого не свідчить про небезпеку – усюди мир та спокій.

Аж тут відчинилися двері і до кімнати зайшов просто вдягнений нотабль.

Індбур підвівся. У нього виникло дивне відчуття нереальності, яке буває у перенасичені подіями дні. Після вторгнення Міса та скандалу, який він влаштував, тепер так само без попередження вдерся його секретар, що принаймні знав правила.

Секретар став на коліно.

– Ну! – гостро сказав Індбур.

Секретар звернувся до нього, втупившись у підлогу:

– Ваша величносте, капітан Ген Прітчер із Бюро інформації, що повернувся з Калгана, не послухавши ваших наказів, був кинутий до в’язниці згідно з вашими попередніми інструкціями – наказом X20-513 – і очікує страти. Осіб, які його супроводжували, затримали для допиту. Повний звіт був вам поданий.

Індбур, шаленіючи від люті, сказав:

– Я отримав повний звіт. Далі!

– Ваша величносте, капітан Прітчер невиразно