Читати книгу - "Норвезькі народні казки"

біля самого королівського замку, і він ловив рибу королю на обід. Та якось виплив він у море рибалити і за цілий день нічого не спіймав. Він пробував і на гачок, і на живець, а риби нема та й нема, хоч би тобі одна спіймалася. Коли сонце вже почало хилитись до заходу, з води зненацька з’явилась якась голова та й каже:

— Пообіцяй мені те, що ти маєш, не знаючи про це, і буде в тебе риби, скільки захочеш.

Рибалка не знав, що його дружина того дня народила сина, і, не довго думаючи, пообіцяв голові сам не знаючи що.

І риба справді почала йому ловитися.

Повернувся рибалка додому з повним човном риби й розповів дружині, яка його спіткала пригода. Почула дружина про його обіцянку й заголосила:

— Нерозважно ти вчинив, чоловіче! Адже в нас сьогодні народився син.

І на неї налягла тяжка туга, що не залишала її ні вдень ні вночі.

Скоро про те, чого рибалчина дружина ходить така засмучена, загомоніла королівська челядь, довідався про все й король.

І сказав він, що візьме рибалчиного сина до себе. Рибалка віддав йому хлопця, і король виховував його, як власного сина.

Підріс хлопець і одного дня попросив короля, щоб той дозволив йому порибалити з батьком у морі. Спершу король не дозволяв, проте хлопець так просив його, так благав, що врешті дістав дозвіл.

Від ранку аж до вечора все йшло гаразд, доки вони не вийшли на берег. Тоді хлопець похопився, що забув носовичок, і вернувся по нього в човен. Але тієї миті човен почав ніби сам собою відчалювати від берега, і так швидко, що аж вода навколо запінилась. І хоч як хлопець стримував його, хоч як налягав на весла, нічого не допомагало. Цілу ніч човна несло все далі в море, поки нарешті прибило до якогось білого берега.

Хлопець виліз із човна й пішов берегом. Коли це назустріч йому йде старий дід з довжелезною білою бородою.

— Як зветься ця земля? — запитав у нього хлопець.

— Білим Островом, — відповів старий, а тоді спитав хлопця, як він сюди потрапив і чого тут шукає.

Хлопець розповів старому, яка йому сталася пригода.

— Підеш трохи далі, — сказав йому старий, — і побачиш трьох королівен. Вони закопані в землю, тільки голови видно. Перша, найстарша, гукатиме тебе, благатиме, щоб ти підійшов до неї і допоміг їй. І друга, середня, також гукатиме тебе й проситиме твоєї допомоги. Але не підходь ні до першої, ні до другої. Коли йтимеш повз них, удай, ніби ти їх не бачиш і не чуєш. А до третьої сестри сам підійди. І зроби те, що вона тебе попросить. Так ти знайдеш своє щастя.

Наблизився рибалчин син до першої королівни, і вона почала гукати його, благати, щоб він допоміг їй. Проте хлопець пройшов повз неї, ніби зовсім її не побачив. Так само поминув він і другу королівну. А до третьої підійшов сам. І королівна сказала йому:

— Зроби те, що я тебе зараз попрошу, то матимеш право вибрати собі котрусь із нас за дружину.

Хлопець залюбки погодився виконати її прохання. Тоді королівна розповіла, що їх усіх трьох закопали в землю тролі. А раніше вони жили в замку за лісом, недалеко від берега.

— Зараз тобі треба піти до того замку, — сказала королівна, — і нехай тролі б’ють тебе по одній ночі за кожну з нас. І коли ти витримаєш їхню хлосту, то врятуєш нас.

— Намагатимусь витримати, — відповів рибалчин син.

— Слухай далі, — мовила королівна. — Біля замкової брами стоять два леви. Проходь спокійно поміж них, вони тобі нічого не зроблять. І не зупиняйся, аж поки не дійдеш до невеличкої темної кімнати. Там ти заночуєш. Скоро з’явиться троль і почне тебе бити. Тяжко наб’є, а ти потім візьми дзбан із цілющою водою, покропи ті місця, де тобі боляче, і вмент одужаєш. Далі схопи меча, що висить біля дзбана, і вбий троля.

Рибалчин син зробив так, як йому звеліла дівчина. Він спокійно пройшов поміж левами, наче й не бачив їх, і відразу подався до маленької темної кімнати. Там він ліг спати. Першої ночі до нього прийшов троль з трьома головами і трьома різками й заходився його тяжко лупцювати. Та хлопець витримав хлосту. Коли троль перестав його бити, він покропив рани цілющою водою із дзбана, потім зняв зі стіни меча і вбив троля. Коли вранці він прийшов на берег, королівни стояли вже тільки по пояс у землі.

Другої ночі було те саме, але до нього прийшов троль із шістьма головами та з шістьма різками й лупцював його ще тяжче. Зате, коли вранці рибалчин син прийшов на берег, королівни стояли в землі лише по литки.

Третьої ночі до хлопця прийшов троль із дев’ятьма головами та дев’ятьма різками й так його лупцював, що він зомлів. Троль вирішив добити його — взяв обіруч і вдарив об стіну. Але несамохіть зачепив дзбан із цілющою водою. Вода хлюпнула на хлопця, він відразу одужав, схопив меча і вбив троля.

А коли вранці прийшов на берег, королівни вже вільно стояли на землі. Він вибрав найменшу з них собі за дружину, і вони щасливо зажили в замку. Хлопець був королем, а вона королевою.

Та минув якийсь час, і молодому королю закортіло додому, відвідати батьків. Королева спершу не відпускала його, проте він так сумував, що врешті вона сказала:

— їдь, але пообіцяй мені одне: ти зробиш усе, що проситиме батько, і не зробиш того, що проситиме мати.

Він пообіцяв виконати її прохання. Тоді вона дала йому на дорогу каблучку. А каблучка була чарівна, і той, хто її мав на пальці, міг загадати два бажання, і ті бажання відразу сповнювались.

Молодий король побажав опинитися в батьківському домі й не зоглядівся, як був уже там. Батько з матір’ю не могли надивуватися, що їхній син став такий показний і гарний.

Прожив він удома день, прожив другий, і мати захотіла, щоб він показався в королівському дворі.

— Ні, — сказав батько, — не треба йому туди йти. Поки він буде в короля, ми його не бачитимем.

Та нічого не допомагало. Мати не давала синові спокою доти, доки не вирядила його до двору.

Прийшов туди рибалчин син, і всі побачили, що він одягнений куди краще, ніж король, його названий батько. Королю це не вельми сподобалось, і він сказав:

— Ти мою