Читати книгу - "Однокласниці.ua☆☆☆☆☆☆, Маїра Цибуліна"

Стасинська взяла рюкзак і зайшла в клас.

- Значить, я все-таки вгадала, - продовжила Аліна.

- Так. І що з цього?

- Ми, з подругами, сьогодні о сьомій йдемо в кіно. І у нас є зайвий квиток. Ось, ми й вирішили тебе запросити. Ти єдина дівчина з нашого класу, з якою ми не проти потусити.

Невська була вражена. Це ж такий шанс для неї! Якщо вона буде разом тусуватися з самою Мальвіною Бергман, то Едик неодмінно  її помітить з натовпу дівчат їх класу. Адже з тридцяти дітей в 6-Б класі було тільки десять хлопчиків. У Едика був величезний вибір. І Оля боялася, що він взагалі не помітить її в цьому курнику.

- Так що? Ти йдеш?

- Так, - відповіла та радісно.

- Дуже добре. Тоді зустрічаємося біля кінотеатру «Аврора» за п'ять хвилин сьомої.

- Добре.

Оля була на сьомому небі від щастя. Її запросила в кіно сама Бергман! Ото Катька буде метати грім і блискавки від заздрощів! Думала так дівчина. Трійкіна ж завжди щосили прагнула подружитися з Мальвіною, щоб її називали супер гламурною дівчиною. Але Бергман не хотіла з нею дружити через те, що та була не її рівня, одним словом з жебраків. Батьки Мальвіни були дипломатами в посольстві Німеччини. І для всієї школи було загадкою той факт, що такі багаті, впливові й благородних кровей люди віддали дочку в просту школу. Адже Мальвіна весь час хвалилася своїм родством з якимось відомим князем. Тому дівчина була дуже примхлива і гордовита. У подруги вона взяла тільки двох дівчаток, чиї батьки були бізнесменами. До речі, Аліна і Каріна були не настільки гарні, як сама Мальвіна. Тому поряд з ними Бергман була просто супер гламурною красунею.

Після уроків Невська швиденько побігла додому, навіть не почекавши на Стасинську. Відкривши дверцята своєї єдиної шафи вона сіла на ліжко і стала розглядати своє «лахміття», що звалося одягом. Не знайшовши нічого пристойного для рівня Мальвіни Бергман, Оля засумувала. В її шафі валялися на полицях одні джинси й широкі футболки. Жодної сукні, ні взуття на підборах там не було.

Оля вирішила, що в суботу потягне тата на секондхенд, і він їй купить що-небудь гламурненьке, не таке, як її рвані джинси й кросівки. Вона ж повинна виглядати пристойніше поруч з Бергман і її подругами. Та до того ж Невська хотіла, щоб на неї звернув увагу Едик. А як він буде зустрічатися з таким страховидлом в кросівках і з кепкою на голові, яким була вона?!

- Ні, Катька мене правильно обізвала опудалом в кросівках! - сказала Оля собі, розглядаючи себе в дзеркалі.

Вона переодягнула інші джинси, кросівки й синю футболку.

- Якщо одяг ще можна купити новий, то лице змінити не можна, - засмутилася вона. - Губи занадто пухкі й здорові, ніс дуже кривий, волосся риже-риже  і купа некрасивих веснянок! Рижа-рижа конопата! Як в таку можна закохатися?! - Оля сіла на ліжку і заплакала. - Едик ніколи не подивиться в мою сторону.

До кімнати увійшов Павло, почувши плач доньки.

- Олечко, чому ти плачеш? - запитав він, сівши на ліжку поруч з дівчинкою. - Що у тебе сталося, моє сонечко?

Дівчинка обняла чоловіка.

- Чому моя радість проливає гіркі сльози, га?

- Я виглядаю, як опудало в кросівках і в кепці. – Маленькі пальчики витирали мокрі краплі, що текли по білому личку. Губи припухли, а очі стали червоними, як у вампіра. - І тому на мене не зверне свою увагу Едик.

- Моя дівчинка закохалася? - посміхнувся Невський.

- Що тут смішного?! - образилася Оля. - Чому ти наді мною смієшся?

- Я не сміюся над тобою, маленька моя. Я радію і сумую одночасно.

- Як це? – Здивування витіснило образу з її обличчя.

- Ти так швидко виросла. А ще зовсім недавно, ніби вчора ти з'явилася на цей світ. І я привіз тебе з пологового будинку додому. Ти була такою маленькою, крихітної, красивенькою манюнею. Я навіть боявся спершу тебе брати на руки.

- Чому? - Оля так зацікавилася розповіддю батька, що забула про свої проблеми.

- Боявся тобі нашкодити чимось. У тебе були крихітні ручки і ніжки, але, проте величезні очі, прямо, очиська. Я відразу зрозумів, що ти виростеш красунею і не помилився. Ти повна копія мами.

- Татусю, ти помиляєшся. Мама найкрасивіша жінка на землі, а я виглядаю, як городнє опудало.

- Олечко! Дівчинка моя, хто тобі такі дурниці сказав? Скажи мені, хто це і я йому язика вирву його брехливого і всі вуха надеру. Буде знати, як ображати мою донечку.

- Татку, я дивилася в дзеркало. І нічого там красивого не знайшла. У мене саме потворне волосся і веснянки на обличчі, які тільки є в світі! Тому в мене і не закохається Едик. Навіщо йому я, якщо в нашому класі є такі красуні, як Мальвіна Бергман або Катька Трійкіна? Де мені з ними  змагатися?

- Дурненька, ти, моя! - погладив Павло дочку по волоссю. - Так у тебе  таке шикарне і полум'яне волосся! А коли ти підростеш, воно стане ще темніше і гарніше. І всі хлопці будуть за тобою бігати. Я навіть упевнений, що багато хлопчиків з твоєї школи вже таємно в тебе закохані. Ти ж така гарна дівчинка! Розумна, смілива, добра і до того ж ще й спортсменка!