Читати книгу - "Як я став супер злодієм, Тигер "

Андрій відчув, як його тіло пронизує неймовірний біль. Він був відкинутий далеко назад і впав на землю. Його тіло було важким, кров почала сочитися з рани, і він більше не міг піднятися.

— Це неможливо… — прохрипів Андрій, його свідомість почала згасати. Його тіло було занадто ослаблене після удару.

Омніус зробив крок уперед, готовий завдати останнього удару, але раптом усе поле бою огорнула нова хвиля темряви, навіть більш потужна, ніж будь-яка до цього.

— Цього не станеться, — пролунав глибокий голос із темряви.

З'явився **суперзлодій рангу SSS**, відомий як **Аванос**. Його сила перевершувала навіть Некрона і Хаоса, і він був справжньою загрозою для будь-якого героя, навіть для таких, як Омніус.

— Ти тут для того, щоб врятувати їх? — запитав Омніус, його погляд не змінився, хоча він відчував потужність Аваноса.

— Я тут для того, щоб забрати те, що належить мені, — промовив Аванос, і його темрява огорнула тіло Андрія, захищаючи його від подальших атак. — Ти пошкодив його, але він буде жити. І коли він повернеться, ти пошкодуєш про це.

Омніус приготувався до атаки, але Аванос, зібравши всю свою темну енергію, миттєво зник разом із Андрієм, залишивши поле бою.

***

У цей момент на полі бою з'явилися нові сили — супергерої рангу **SS**. Вони прибули на допомогу Омніусу, готові продовжити боротьбу.

— Ми тут, щоб покінчити з цим, — промовив один із них, поглядаючи на Омніуса. — Це наш шанс знищити їхню базу.

Омніус кивнув, його очі все ще палали від бажання знищити ворогів.

— Тоді ми не зупинимося, поки не доб'ємо їх усіх.

Корпорація супергероїв побачила свій шанс. Вони знали, що тепер мають перевагу, і з новою силою кинулися в атаку на базу суперзлодіїв.

***

Тим часом у штабі суперзлодіїв пролунав сигнал тривоги. Новини про те, що герої атакують на чолі з Омніусом, змусили всіх панікувати. Ілля, Діма і Міку швидко зрозуміли, що їхні сили не зможуть стримати таку атаку.

— Ми повинні знищити всі дані, — промовив Ілля, поглянувши на головний центр управління базою. — Ми не можемо допустити, щоб інформація про нашу організацію потрапила до рук супергероїв.

— Невже це кінець? — запитала Міку, дивлячись на Іллю.

— Ми повинні бути готові до цього, — відповів Ілля, його погляд був холодним і рішучим. — Але ми не віддамо їм усе так просто.

Суперзлодії почали готуватися до самознищення бази. Вони знали, що якщо герої доберуться до даних, це означатиме кінець для всіх їхніх планів.

***

У цей час **Вероніка**, дізнавшись, що її брата серйозно поранили, хотіла кинутися на поле бою. Її серце билося від тривоги, а думки переповнювали її розум.

— Я повинна знайти його! — кричала вона, готуючись вирушити на поле бою.

Але **Жінка-Кішка**, її наставниця, зупинила її. Її погляд був сповнений співчуття і рішучості.

— Ні, Вероніко, це не твій шлях, — сказала вона, наближаючись до неї.

— Я не можу залишити його там! — кричала Вероніка, намагаючись вирватися.

Але Жінка-Кішка, не давши їй можливості втекти, вирубила її легким ударом по шиї. Вероніка впала без свідомості.

— Так буде краще для тебе, — тихо промовила Жінка-Кішка, дивлячись на свою ученицю. — І для твого брата.

Вона підняла Вероніку на руки і віднесла її до безпечного місця, де та могла відпочити...