Читати книгу - "Темний ліс"

довів, що спроможність мозку тварини обробляти інформацію на кілька порядків вища, ніж вважалося раніше. Це, своєю чергою, підтвердило давню гіпотезу про голографічну будову мозку[24]. Тож Гайнс був номінований на Нобелівську премію з фізики й фізіології або медицини. Проте його відкриття виявилися надто радикальним для отримання премій.

Тоді Нобелівську премію з фізіології або медицини отримала Кейко Ямасугі — на той час уже його дружина — за застосування висунутої ним теорії в лікуванні амнезії та психічних розладів. Другу частину свого життя Гайнс присвятив політиці й пропрацював два з половиною роки на посаді Президента Європейського союзу. Його знали як мудрого й досвідченого фахівця з управління, проте роки його перебування на посаді не позначені численними кризовими ситуаціями, тож здібності Гайнса викликали певні сумніви. Його основна робота в ЄС була пов'язана з урегулюванням торговельних суперечок, тому перед загрозою загальнолюдської кризи такого масштабу ця кандидатура трохи програвала першим двом. І все-таки обрання Гайнса вочевидь обумовило вдале поєднання його наукового та політичного досвіду, чим далебі не кожен міг похвалитися.

Кейко Ямасугі, вчена-нейрофізіолог зі світовим ім'ям, сиділа на останньому ряду в залі та з любов'ю спостерігала за чоловіком на сцені.

Зібрання зберігало тишу, очікуючи оголошення імені останнього Оберненого. Перша трійця, Тейлор, Рей Діас і Гайнс — склалася в результаті пошуку балансу й компромісів між політичними елітами США, Європи та країн третього світу, тому кандидатура останнього викликала неабияке зацікавлення у присутніх. Очі Генерального секретаря Заїр знову опустилися до сторінок доповіді, тож Ло Цзі почав швидко пригадувати осіб зі світовими іменами, адже остання кандидатура, напевне, мала бути авторитетною в усіх сенсах. Він оглянув людей за чотири ряди попереду. Саме там були місця перших трьох Обернених, поки Генеральний секретар не назвала їхніх імен і вони не зійшли на сцену. Зі спини Ло Цзі не міг упізнати тих, про кого вже встиг подумати як про можливих четвертих. Але ця особа мала бути серед них.

Генеральний секретар Заїр повільно підняла праву руку, Ло Цзі простежив за її рухом і з подивом побачив, що вона вказує не на перший ряд.

Її палець повернувся до нього.

— Четвертий Обернений до стіни — Ло Цзі.

* * *

— Це мій «Габбл»! — скрикнув Альберт Рінгер і заплескав у долоні. Сльози, що навернулися йому на очі, віддзеркалювали вогняну кулю, яка зростала, розквітала вдалині. За секунду слідом за вогнем докотилося й оглушливе ревіння. За планом він і шановні колеги — астрономи та фізики, — які нині стояли у нього за спиною, мали спостерігати за запуском із віп-трибуни, розташованої значно ближче до стартового столу. Проте клятий чиновник із НАСА зухвало заявив, що вони не мають належного рівня допуску для перебування на віп-трибуні, тому що об'єкт, який нині запускається на низьку навколоземну орбіту, вже їм не належить. Далі цей дуполиз повернувся до групи генералів у лампасах, яка мовби завмерли за командою «Струнко!», і, мало не помахуючи хвостом, як пес, повів їх крізь пост охорони до віп-трибуни. Тож Рінгер із колегами залишився на цьому майданчику, значно далі від запланованого оглядового, ще й відділеного озером від стартового столу. На цьому березі ще в минулому столітті встановили великий таймер зворотного відліку, й уся місцина лишалися відкритою для публіки, але о цій пізній порі не знайшлося інших охочих спостерігати за запуском, крім науковців.

З цієї відстані запуск нагадував схід Сонця в рапіді. По тому, як ракета почала набирати висоту, прожектори перестали підсвічувати її корпус, і він миттєво розчинився у мороці, що панував довкола. Спостерігачі могли бачити лише вогняну квітку, що струменіла з сопел. Навколишній світ раптово постав із небуття в її величному світінні, й темним як чорнило озером почали розходитися розкішні золотаві брижі, неначе саму воду охопило полум'я. Люди спостерігали за злетом ракети: полум'я сягнуло хмарини й забарвило півнеба в червонясті відтінки невимовної краси. Це нагадувало фантасмагорію сну. Невдовзі ракета розтанула в небі Флориди, й темна ніч легко проковтнула короткий світанок.

Космічний телескоп «Габбл ІІ» належав до другого покоління телескопів «Габбл». Його загальний діаметр був збільшений до 21 метра порівняно з 4,27 метра попередника, що підвищило здатність до спостереження у п'ятдесят разів. Дзеркало телескопа побудували за технологією складаних сегментів, і після виробництва окремих частин на Землі остаточний монтаж мав відбутися вже на орбіті. Знадобилося одинадцять запусків вантажних човників, щоб доправити туди всі частини, необхідні для завершення монтажу дзеркала телескопа. Цей запуск був останнім. Сам процес збирання телескопа поблизу Міжнародної космічної станції вже добігав кінця, й за два місяці апарат нарешті мав спрямувати свій погляд у глибини Всесвіту.

— Ви, грабіжники, поцупили чудову річ! — Рінгер накинувся на високого чоловіка, який стояв поряд. Той, єдиний із присутніх, навіть не глянув у бік стартового столу, так і простояв весь час, спираючись на таймер зворотного відліку. Він без кінця цмулив сигарету за сигаретою. Джордж Фіцрой став військовим аташе проекту вже після реквізиції телескопа «Габбл ІІ», й Рінгер жодного разу не бачив його в однострої, тож не знав військового звання й ніколи не звертався «сер». Цілком доречним звертанням до Фіцроя він вважав слова «грабіжник», «крадій» і «злочинець».

— Докторе, я вже не раз вам повторював, що згідно з нормами національного й міжнародного законодавства під час війни військові мають повне право експропріювати будь-яке майно, що належить цивільним. До того ж ви, хлопці, власноруч не відполірували й квадратного сантиметра лінзи, не спроектували жодного гвинтика для «Габбла ІІ». Ви тут просто знімаєте вершки з праці багатьох людей, тож і скаржитися вам не варто, — Фіцрой позіхнув, демонструючи свою втому від цієї роботи — вислуховування скривджених ботанів.

— Але без нашої участі цей проект не матиме жодного сенсу! Цивільне майно?! З цим телескопом я можу зазирнути за край Всесвіту, а ви, покоління короткозорих, натомість витріщатиметеся на найближчу до нас зірку!

— Я повторюю: зараз точиться війна за виживання всього роду людського. І якщо ви забули, що є американцем, пригадайте принаймні, що ви — людина.

Рінгер тяжко зітхнув, кивнув, але відразу ж сумно похитав головою:

— Але що ви хочете побачити за допомогою «Габбла ІІ»? Сподіваюся, вам відомо, що розгледіти Трисолярис все одно не вдасться?

Тепер уже настала черга Фіцроя зітхати:

— Та що сам Трисолярис… Усі довкола впевнені, буцімто за допомогою «Габбла ІІ» ми легко побачимо трисоляріанський флот.

— Що? Взагалі чудово, — гмикнув Рінгер. І хоча вираз