Читати книгу - "Темний ліс"

Ло Цзі, глибоко вражений виступом Генерального секретаря, разом із усіма присутніми затамував подих в очікуванні оголошення імен кандидатів, тих, на чию долю випала ця надзвичайна місія порятунку людства. Цієї миті він геть забув про власні проблеми, адже порівняно з цим історичним моментом вони стали дріб'язковими.

— Перший Обернений до стіни: Фредерік Тейлор.

Щойно стихло відлуння голосу Генерального секретаря, Тейлор підвівся з перших рядів і спокійно вийшов на сцену, де розвернувся обличчям до аудиторії, так само, без жодних емоцій мовчки оглянув присутніх. Аплодисментів було годі очікувати — аудиторія без жодного звуку вдивлялася в першого з Обернених. Високий, стрункий чоловік у фірмових окулярах із товстою оправою був добре знайомий усьому світові. Колишній міністр оборони США, який нещодавно склав повноваження, проте зберігав значний вплив на Національну стратегію США. Свої основні погляди він виклав у книзі «Істина технологій», головним аргументом якої було те, що справжніми бене-фіціарами розвитку технологій є невеликі країни, позаяк витрати на дослідження й впровадження новітніх технологій беруть на себе виключно великі держави, а плодами користуються всі. Це створює для невеликих країн можливість досягти світової гегемонії, тому що нівелюється така перевага великих країн, як значна чисельність населення та наявність ресурсів. Це, своєю чергою, призводить до зменшення ролі великих країн на політичній арені й можливості революційних змін у світовому порядку. Як один із найяскравіших прикладів він наводив той факт, що з розвитком ядерних технологій невеличка країна з кількома мільйонами осіб населення може становити суттєву загрозу для країни з чисельністю жителів понад сто мільйонів. У доатомну добу таке було абсолютно неможливим. Одним із найголовніших постулатів цього політика був такий: розміри країн мали значення лише на початку періоду високих технологій. Бурхливий експансивний розвиток технологій у ХХ столітті знівелював переваги великих держав, натомість зросла політична вага значно менших. Це призводило до стрімкого злету деяких подібних держав на міжнародній арені. І не виключено, що в майбутньому невеличкі країни можуть повторити шлях до світової гегемонії середньовічних колоніальних імперій, таких як Іспанія чи Португалія.

Світоглядні теорії Тейлора і його напрацювання, безумовно, заклали ідеологічні підвалини стратегії глобальної контртерористичної боротьби США. Але Тейлор був не лише теоретиком, але й людиною дії. Він отримав неабияке визнання, взявши участь у розв'язанні багатьох світових криз. Тому як за лідерськими навичками, так і за рівнем стратегічного мислення він видавався вартісним кандидатом на роль Оберненого.

— Другий Обернений до стіни: Мануель Рей Діас.

Поява на такій сцені цього темношкірого, міцного й упертого південноамериканця стала цілковитою несподіванкою для Ло Цзі. Останнім часом він був нечастим гостем у стінах ООН. Проте, обміркувавши все ще раз, Ло Цзі визнав слушність добору цієї кандидатури, навіть здивувався, чому не подумав про нього раніше. Рей Діас обіймав пост Президента Венесуели й чудово ілюстрував теорію Тейлора про зростання ваги невеликих країн. Як послідовник політики Уго Чавеса, Рей Діас продовжив справу Боліваріанської революції, розпочатої попередником 1999 року. В сучасному світі, за провідної ролі капіталізму й ринкової економіки Рей Діас намагався побудувати «соціалізм ХХІ століття» за Чавесом, базуючись на досвіді, отриманому міжнародним соціалістичним рухом впродовж певного історичного періоду. Він цілком неочі-кувано досяг успіхів, поліпшив життя людей у багатьох сферах і зробив Венесуелу зразком рівності, справедливості й процвітання. Це виявилося привабливим взірцем для наслідування у всьому світі. Багато країн Південної Америки вирішили йти шляхом Венесуели, й на певний час соціалізм став панівною ідеологією на теренах цього континенту. Рей Діас успадкував не лише соціалістичну ідеологію Чавеса, але й жорсткі антиамериканські погляди. Останнє спонукало уряд США замислитися про те, що в разі відсутності певних змін колишній «задній двір» — Південна Америка — перетвориться на другий СРСР. Випадок, що трапляється раз на покоління, й наступне непорозуміння дали США привід для повномасштабного вторгнення на територію Венесуели, чим вони не забарилися скористатися. Почалося заплановане повалення режиму Рея Діаса за іракським сценарієм. Проте ця війна стала переломною у низці перемог розвинених країн над країнами третього світу з часів закінчення Холодної війни. Коли військові сили США перетнули кордон Венесуели, виявилося, що звична армія в уніформі зникла. Весь особовий склад військових сил Венесуели був поділений на загони герильї, які розчинилися серед місцевого населення й отримали єдине завдання: будь-що знищувати живу силу супротивника.

Базова ідея Рея Діаса щодо ведення військових дій була така: сучасна високотехнологічна зброя успішна в боротьбі з конкретними цілями, які можна ідентифікувати. У роботі «по площах» її перевага перед звичайною зброєю нівелюється через високу собівартість набоїв та обмежені запаси. Рей Діас також зажив слави в умінні здешевлювати вироби з використанням високих технологій. На початку століття один австралійський інженер розробив ракету для боротьби з терористичними угрупованнями собівартістю лише 5000 доларів США. На озброєнні тисяч загонів герильї було 200000 таких ракет, собівартістю лише в 3000 доларів США за умови масового виробництва. Попри те, що ракети виготовляли з найдешевших деталей і матеріалів, доступних на ринку, всі вони оснащувалися висотомірами та GPS-трекерами, а це давало похибку лише на п'ять метрів від завданих координат за радіусу враження п'ять кілометрів. Хоча лише кожна десята ракета влучала у ціль, руйнування та шкода, завдані ворогові, виявлялися неспівставно значними. Рей Діас упровадив ще й кілька інших високотехнологічних виробів, які добре зарекомендували себе під час бойових дій, наприклад, набої до снайперських систем із неконтактним детонатором. Втрати військових сил США у Венесуельській кампанії швидко сягнули рівня втрат В'єтнамської війни, що призвело до виведення військ із території цієї країни. Так Рей Діас зажив слави Давида ХХІ сторіччя, який переміг Ґоліята.

— Третій Обернений до стіни: Білл Гайнс.

Галантний англієць, який зійшов на сцену, дуже контрастував із відчуженим Тейлором і впертим Реєм Діасом. Він ґречно привітався й уклонився аудиторії. Ця постать також була відома широкому загалу, проте слава Гайнса дуже відрізнялася від того, чим домоглися визнання двоє перших. Життя Гайнса було чітко поділене на дві частини: науковця й політика. Як науковець він був єдиним у історії, кого номінували на отримання Нобелівської премії у двох галузях за одне відкриття. Під час досліджень, проведених спільно з нейрофізіологом Кейко Ямасугі, він виявив, що мисленнєва діяльність і формування спогадів у мозку відбуваються радше на квантовому, ніж на молекулярному рівні, як вважалося раніше. Його відкриття показало, що структурні частини мозку взаємодіють на рівні елементарних часток. Усі попередні дослідження в цій галузі тепер здавалися нічим більшим за вивчення поверхневих подряпин. Він також