Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

героїнею через те, як вона мене вичитала. Патріс заходиться

розповідати історію про те, як прибиральниця мала зухвалість

розповісти їй, що в неї, мовляв, помер собака.

— Не хочу здатися стервом, — каже вона, — але що мені з того, що в

Хуаніти здох пес? А вона постійно про це згадувала. Слово честі, нестерпно.

— Річ у тім, що нам справді потрібна була допомога в господарстві.

— Ніна вкидає до рота ще один шматочок «неїстівної» канапки. Я за

нею стежила — вона сама втоптала половину смаколиків, а інші жінки

їли, що ті горобчики. — А надто з огляду на те, що в нас із Ендрю буде

ще одна дитина.

Інші жінки заходяться захопленими вигуками.

— Ніно, ти вагітна? — зойкає Сюзанна.

— Я знала, що ти не просто так їси вп’ятеро більше за нас усіх! —

вигукує Джилліанна переможно.

Ніна обдаровує її важким поглядом — а я насилу стримую смішок.

— Поки що я не вагітна. Але в нас із Енді призначено зустріч із

фахівцем-репродуктологом, про якого кажуть, що він творить дива.

От закладаюся, ще до кінця цього року в мене буде малюк.

— Чудово. — Патріс кладе руку Ніні на плече. — Я знаю, що ви двоє

вже довго мрієте про дитину. А Ендрю такий чудовий батько!..

Ніна киває. На мить їй на очі, здається, навертаються сльози. Вона

кашляє, прочищаючи горло.

— Перепрошую, жіноцтво. Я зараз повернуся.

Вона хутко йде до будинку. Я вагаюся, не знаючи, чи мені варто й

собі поквапитися за нею. Найпевніше, вона гайнула до туалету абощо.

Певна річ, можливо й таке, що тепер у перелік моїх обов’язків входить

супроводжувати Ніну до вбиральні, щоб потім рушничком витерти їй

руки, чи змити в туалеті, чи ще бозна-що.

Коли Ніна йде, інші жінки заходяться тихим сміхом.

— Боже милий! — форкає Джилліана. — Як незручно. Оце я

бевкнула! Я ж і справді вважала була, що вона вагітна! Ну, тобто в неї

вигляд такий, наче вона при надії!

— Вона вже із цей будинок завбільшки, — підхоплює Патріс. — Їй

давно вже час звернутися до фахівця зі здорового харчування та

скористатися послугами фітнес-тренера. До речі, ви помітили — у неї

волосся відросло й корені не пофарбовані?

Інші згідливо кивають. Хай навіть я не беру участі в цій розмові, але

теж помітила, що в Ніни відросли корені. Коли я приходила до неї на

співбесіду, її волосся мало просто-таки бездоганний вигляд. А зараз

видно принаймні сантиметр темних коренів. Як це вона до такого

докотилася?

— От кому як, а мені було б соромно в такому вигляді потикатися

межи люди, — зауважує Патріс. — Як лишень вона розраховує

втримати свого гарнюню чоловіченька?

— А надто зважаючи на те, що в них там такий шлюбний контракт, що просто гайки, — докидає Сюзанна. — Якщо розлучаться, вона

майже ніц не отримає. Навіть виплат на дитину. Ви ж бо знаєте, він

офіційно так і не вдочерив Сесілію.

— Шлюбний контракт! — вигукує Патріс. — Та що це на Ніну

найшло? Чому вона взагалі його підписала? Тепер їй варто всіляко

догоджати своєму благовірному, аби той лишень почувався

задоволеним і щасливим.

— Як собі знаєте, а я не збираюся казати, що їй уже час сідати на

дієту, — каже Джилліанна. — Боже милий, я не хочу, щоб її знову

запроторили до божевільні, а я виявилася в тому винною. Ви ж знаєте, у Ніни кебета набакир.

Я насилу стримую зойк. Коли ті жіночки в школі натякали, що Ніна, мовляв, божевільна, я сподівалася була, що вона божевільна, так би

мовити, у буденному сенсі цього слова. Ну, тобто відвідує

психотерапевта й іноді вживає курси заспокійливих. Але схоже на те,

що йдеться про щось серйозніше. Якщо вірити цим чорноротим

пліткаркам, вона лежала в психіатричній лікарні. Отже, вона серйозно

хвора.

Я відчуваю проштрик провини через те, що так лютилася, коли вона

мені давала помилкові вказівки чи в неї постійно стрибав сюди й туди

настрій. Це не її провина. У Ніни серйозні проблеми. Еге ж, тепер

багато чого стає зрозумілішим.

— От що я вам скажу… — Патріс стишує голос на кілька октав. Це, либонь, для того, щоб я не почула. Але ця жінка насправді гадки не

має, яка вона гримка. — На Ніниному місці я за жодних умов не

наймала б на роботу гарненьку молоду служницю, ще й із

проживанням. Та вона, мабуть, аж нетямиться від ревнощів.

Відводжу погляд, намагаючись не виказувати, що я чую кожне її

слово. Я