Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
справжньої місії?
Косма сидів у саду перед "Макдональдсом" і чекав на журналіста. Сонце лоскотало його обличчя, а
куртка починала нагріватися. Раптом хтось сів перед ним, і Косма спочатку подумав, що це дитина. Чоловік
був сильно згорблений, праве плече вибивалося наверх, невисокого зросту, років сорока, а може, й
п’ятдесяти.
– Казімєж Барщик. – простягнув руку чоловік.
– Косма Ейхерст.
Поліцейський напрочуд міцно потис йому руку.
– Люблю пунктуальних людей. – посміхнувся чоловік. Це була не надто приємна усмішка лисиці, яка
тримає в роті жирну курку.
– Я також. – кивнув Косма. – Ви щось з’їсте?
– Звичайно, інформація коштує грошей», — відповів він. – Прошу великий набір: Біг Мак, кола, картопля фрі. Горілку, мабуть, й досі не запровадили, правда?
– На жаль.
– І як тут жити… – сумно сказав журналіст. – І в дупі вони бачили локальну кухню.
13
Томаш Секєльський, разом з братом, Марком, зняли документальні фільми, яки викликали
загальнопольську дискусію: "Тільки нікому не кажи" (2019) і "Забава в схованки" (2020), темою яких стало
сексуальне використання дітей в польській католицькій церкві.
14
При чому тут морозиво? А тому, що вираз "wisisz loda" в оригіналі можна перекласти, як "ти
повинен выдсосати в мене"..
15
В оригіналі: знімаю юпку (kieckę).
36
– На жаль, до пів на одинадцятої подають лише сніданкові набори.
— Заєбись! — пирхнув Барщик. – Фабрика товстунів турбується про здоровий початок кожного дня.
Довбані дволикі мерзотники. Тоді замов його і скажи, щоб принесли о десятій тридцять одна.
Косма посміхнувся. Як виявилося, за не надто приємною зовнішністю ховався цілком нормальний
чоловік. Чого він взагалі очікував? Що дивна людина, схожа на Квазімодо, накинеться на голуба, який клює
останки, перегризе йому горло, а потім почне виконувати якісь ритуальні танці? Він зайшов усередину, залишив півсотні касиру, пояснюючи, що йому потрібне конкретне замовлення на певний час, разом із
кавою та тістечком. Загалом хлопець отримав дві десятки чайових, тому й оком не змигнув. Косма теж, адже
це були гроші його дядька. Одна корпорація підтримувала іншу. Він повернувся до столу.
– Що привело вас до мене, юначе? – запитав журналіст.
– Зникнення священика в селі Вники, — одразу сказав Косма.
– О так, Вники. Розумієш, я сиджу тут і збираю матеріали для звіту про приховування католицькою
церквою різних гріхів. Це абсолютно безглузда робота.
– Чому? – здивувався Косма.
– Ти дивився документальний фільм братів Секєльських " Тільки нікому не кажи"?
– Так.
Косма задумався над тим, чи журналіст випадково не чув його розмову з Кацпером.
– Звичайно, тому що всі його дивилися або принаймні чули про нього. А в нормальній країні після
такого репортажу мафію розігнали б на всі чотири сторони. Але не тут, не в нас, до фільму поставилися, як
до чергової частини історії про Бетмена. Шок. Тож мій репортаж також буде широко коментований в ЗМІ, він
наробить багато шуму, але ефекту буде мало. Також будуть продовжувати ґвалтувати дітей і переходити з
парафії в парафію. Тому що я зараз працюю над цією темою. У нашій хворій країні священик зґвалтує дитину, а єпископ переведе її до іншої парафії, не повідомивши нового пароху, а чому це в нього новий квартирант.
А цей сучий син йде в інший курник і діє далі, бо знає, що йому нічого не зроблять. Що повинно статися?
Єпископ повинен отримати смертний вирок за приховування злочину, а педофіла прилюдно заєбати на
базарній площі. Але людям це до дупи.
– І це відбувається у Вниках?
– Ніхто не знає, що відбувається у Вниках. У мене є певні підозри, що там нічого не відбувається, просто забита дошками діра, і все. У цій огорожі є лише одна розхитана дошка, блукає по цьому селу, і звуть
її Рубенс.
Косму аж замурувало. Він таки мав рацію. Тим часом касир приніс замовлення. Сказав "приємного
апетиту" і повернувся всередину.
Барщик швиденько відкрив кришку стакану з-під коли, трохи випив, а потім безцеремонно влив
усередину сотку горілки. Перемішав усе соломинкою, накрив кришкою і накинувся на бутерброд.
Після вчорашнього бенкету Косма з огидою дивився на бідолашний гамбургер. Як він міг досі
платити за таке лайно, яке навіть близько не було справжньою американською їжею? Тонкі попелясті
котлети, паперові булочки, блідий, мов утопленик, помідор. Він підсолодив каву й зробив ковток. Ну, що ж, помиї.
– Чому Рубенс? – запитав Косма.
– Мені здається, що він застряг там, як олень, який тікає і натрапляє по дорозі на паркан, а потім
бездумно б’ється об нього головою, не розуміючи, що це ні до чого. Для нього таким парканом, мабуть, є
той, хто зник безвісти багато років тому у Вниках. Проте достукатися до нього мені не вдалося. Ти коп, можливо, візьмеш у нього відбитки пальців, перевіриш по базі даних чи щось таке.
– Не все так просто, я тут у відпустці, техніки з собою не маю, спеціалістів викликати не можу.
– Знаєш, яке в Польщі покарання за педофілію? – з повним ротом запитав журналіст.
– Переведення в іншу парафію, – без усмішки відповів поліцейський. Цей жарт був настільки старим, що, ймовірно, за нього
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вники, Міхал Шьмеляк», після закриття браузера.