Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

Обличчя Ефалії миттєво зблідло до відтінку паперу. На секунду в неї навіть рот відкрився. Таміорн уперше підняв на мене погляд, вельми шокований, варто зауважити, погляд. А Дарлем навпаки опустив голову, ховаючи обличчя за довгим волоссям, але я готова заприсягтися, що побачила підняті кутики губ. Поки я очікувала на подальший розвиток сюжету і вже уявляла, як ця дамочка вийде з себе, першим оговтався Таміорн. Він уперше взяв слово за весь час нашої вечері.

– Мені таки вдалося зв'язатися з Валдісом, – навмисне офіційно видав чоловік. – Наш скиталець зможе повернутися в Пентраль за кілька днів. Тож сміливо можемо призначати дату балу вже цими вихідними.

– Було б непогано, – підхопив розмову Дарлем.

Далі чоловіки завели бесіду в більш робоче русло. Я намагалася уважно слухати і вникнути в тутешні справи. Окрім цього спеціально прагнула не помічати жінку, що сиділа якраз навпроти мене. Нехай я відчувала її злісний погляд, але так жодного разу не подивилася на неї.

Уже у вестибюлі, коли ми проводжали «поважних гостей», Ефалія знову звернулася до мене.

– Дорогенька, якщо тобі знадобитися підтримка в новому місті, обов'язково звертайся до мене, я із задоволенням тобі допоможу. Адже ти тут нікого не знаєш, а наші дами іноді можуть бути не дуже люб'язними.

– Якщо вони хоч на половину такі ж люб'язні, як ти, то думаю, я зможу знайти з ними спільну мову.

Наш діалог супроводжували вбивчо милі посмішки. Коли брат із сестрою нарешті покинули будинок, я змогла розслабити обличчя.

– Я була впевнена, що в мене зведе щелепу, – простогнала я і попрямувала до вітальні. Плюхнувшись на диван, я витягнула ноги до каміна і блаженно відкинула голову.

– З приводу всього, що сталося, – похмуро почав Дарлем, слідом за мною заходячи в кімнату і зупиняючись біля широкого крісла. Чоловік так стиснув спинку меблі, що кісточки його пальців побіліли. – Запевняю, такого більше ніколи не повториться. Я простежу за цим.

– Чому це? – щиро обурилася я. – Я б із задоволенням поспостерігала за цією сценою на біс. Це було дуже смішно. До того ж, якщо ти сам зачепив цю тему, не міг би ти переказати своїй... Ефалії, що я зрозуміла всі її натяки. А то жінка так старалася, все це вигадувала, так талановито грала. Боюся, вона засмутиться, якщо виявиться, що всі її зусилля пішли нанівець.

Дарлем щільно стиснув губи, ледь помітно смикнувши підборіддям.

– Якщо ти чекаєш...

– Я нічого не чекаю, – різко перебила я, надавши своєму голосу твердості. – Я сказала те, що хотіла сказати. Якби в мене були інші побажання, я б їх озвучила.

Чоловік коротко кивнув і, не промовивши ні слова, зник із вітальні.

– Ух, пані, – натхненно протягнув Као. – Ви просто метали блискавки очима. Але я не зрозумів, чому це ти не зажадала від Дарлема негайно перервати всі стосунки з цією змією?

– Не можна ж так поспішати. Треба подивитися, що буде далі. А там вже я залюбки власноруч допоможу пані Ерайн знайти вихід з цього будинку, – лукаво усміхнулася я.