Читати книгу - "Шибайголови, Олександра Малінкова"

- Можна? - Запитав я.

- Так звичайно! - Ден звільнив місце за своїм столом і всівся на м’якому великому пуфі-мішку поряд, зі своїм незмінним лептопом.

- Шукаєш щось конкретне?

- Так! Камеру, яка розміщена над центральним входом мого учбового закладу. Хочу пробити одного типчика. - Я занурився в пошук.

- Дідько! - Видихнув і відсунувся від столу. 

- Не робоча? - Припустив Ден.

- Так!

- Дай я! - Поступився місцем другу.

- Відеонагляд кажеш відключений! Є поряд, ось поглянь, на стовпі навпроти головного входу.

- А прокрутити зможеш?

- Спробую!

- Стоп! Зупини ось тут! - Попросив його.

- Це той кого ти шукав? Наш злодій?

- Не зовсім! Лише можливо! Але мені треба знати хто він.

- Хто він! - Почухав потилицю Ден. - Дай хвилин двадцять.

А вже через 15 хвилин в моїх руках була роздруківка. 

“Микита Шулявський, 21 рік, мобільний телефон 099*******”, -  і далі за списком.

Якщо вже відверто, то обмежився першим рядком. Мене цікавить номер його стільникового та хто він, щоб на сотні метрів не наближався до Ніки. Те що вони вже не пара, зрозуміти було не важко!