Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

Усі сьогодні відсипались. Слуги не насмілювались будити своїх господарів. Тому голубків ніхто не мав потривожити. Але вони прокинулись рано за звичкою. Першим був Остіс. Він ледь розплющив очі і оглянувся. Згадав, де він і з ким.

Тепла щаслива посмішка з’явилась на його обличчі. І він почав досліджувати обличчя своєї коханої. Ну добре. Не лише обличчя, а й все, що було неприкрите теплою ковдрою. Він зачаровано й ледь відчутно проводив рукою від її шиї вниз до грудей і аж до низу живота. Її шовковиста темна шкіра здавалась йому такою приємною, що йому хотілось вкрити поцілунками кожен сантиметр її тіла. Він почав втілювати свою мрію в реальність, від чого і прокинулась дівчина.

Вона відкрила заспані очі, примружилась і солодко посміхнулась. Їй такий початок дня сподобався. Вона взяла його обличчя у свої руки і притягнула до свого, впившись вустами в його губи.

– Зажди! У мене ж для тебе подарунок! – вскочила дівчина, смикнула з ліжка ковдру, замоталась нашвидкуруч і побігла десь до шафки.

– Що може перевершити твій нічний подарунок? – запитав він, проводячи лукавим поглядом, спокусливу і не до кінця прикриту ззаду, постать його красуні.

– Це якраз те, що ти просив, – вона підійшла з малесеньким полотном в руках. Ніяково відвела очі від його атлетичного оголеного тіла, з якого сама ж зірвала ковдру. Сіла поруч і вручила полотно коханому, паралельно прикриваючи його гордість ковдрою, аби хоч якось зосередитись на розмові. На полотні був її портретик. Ості згадав той випадок на балконі, ніжно посміхнувся, взяв портрет і поцілував Мар’єн.

– Дякую, люба… Я тебе кохаю, – раптом мовив він.

– І я тебе, – обличчя дівчини залилось рум’янцем, але погляду вона вже більше не відводила так сором’язливо, як раніше. Це було вперше, аби вони прямо зізнались у тому, наскільки сильні їх почуття одне до одного. Цю мить прикрасив довгий палкий поцілунок.

Вони ще якийсь час ніжились в ліжку, але чим довше вони знаходились тут, тим більше зростав шанс того, що їх спіймають. Коханцям довелось поки попрощатись, тому Ості пішов до себе в кімнату, залишивши по собі лише приємні спогади та останній поцілунок, що досі відчувався на вустах дівчини.