Читати книгу - "Шум і лють, Вільям Фолкнер"

щось таке про що потім шкодуватимем ви до душі мені вподобав із першого погляду вас я й зразу подумав хоч би хто він був отой Квентін а хлопець певне хоч куди а то б Кендейсі не тужила так за ним ось послухайте мене я вже десять літ кручуся в діловому світі в реальному житті ці речі не такі-то й важливі самі переконаєтесь нумо порозуміймось у цьому ми ж свояки гарвардці обидва ах я б уже й не впізнав старенького уні та кращого місця для молоді не знайти неодмінно пошлю туди своїх синів хай краще за мене використають цей шанс та постривайте не йдіть геть пошукаймо тут здорового глузду я ж усією душею за те щоб юнак плекав шляхетні ідеали поки він навчається це йому тільки на користь характер формується традиції всякі там студентські але коли потім виходиш у життя то доводиться уривати в нього свій шмат усіма способами адже бачиш що й усі хай їм чо в печінки так само чинять ну давай потиснем одне одному руку та й забудем старе-давнє що було відгуло ради матінки вашої згадай яке в неї здоров’я та не ховай руки ось глянь новесенька без пляминки як послушниця що тільки вчора з манастиря а жодної бганочки тобі глянь-но

Під три чорти з грішми вашими

Та ну перестань і я ж теперечки член вашої родини знаю як воно в юних-зелених буває особистих витрат гора а з татуся грошей не дуже витрусиш сам таким був зовсім недавнечко ну тепер я вбився в пір’ячко одружуюсь і все таке а ти ж там у Гарварді особливо та не клей дурня ось послухай мене хай-но ми якось-то засядемо та по-справжньому поговоримо розповім я тобі про одну вдовицю отам у місті

Та я й це вже чув не тичте ви мені ваших чортових грошей

Ти вважай що позичаєш їх заплющ очі на мить і забагатієш на півсотні

Не чіпайте мене своїми руками та й заберіть оту сигару з полиці

Ну й пішов ти к такій іди розкажи та й побач що нічого це тобі не дасть не був би ти дурень заплішений то вкмітив би що обидві вони й матінка ось тут у мене в кулаці й нічого тут не змінить братик лицар Ґалахад недопечений матінка розповіла мені якою благородною дурничкою напхана твоя голова о заходь моя люба ми тут із Квентіном якраз знайомимося тісніш про Гарвард балакаємо ти мене хотіла а вона ніяк не відчепиться від старого?

Герберте залиш нас на хвилинку з Квентіном я маю переговорити з ним

Та заходь заходь побазікаємо втрьох інтимненько я саме казав Квентінові

Ну ж бо Герберте залиш нас на хвилину

Ну що ж будь ласка закортіло значить сестриці ще разок із братиком побачитись еге ж

Ви б забрали ту сигару з полиці

Правда твоя як завжди мій хлопчику то я й потупцяю якщо наказують вийти наразі Квентіне їхній час попопихати нами але зачекаймо до післязавтра то й почуємо дозволь дорогенький чоловічку до старого чи не так люба один цілуночок кохана

Ох припини це збережи до післязавтра

Тоді я вже з відсотками вимагатиму не дозволяй тут Квентінові починати чого скінчити не годен до речі чи розповідав я Квентінові як у одного був балакучий папуга та який його спіткав трапунок бувальщина печальна і повчальна нагадай розповім ну бувайте до стрічі на гумору сторінці

Ну

Ну

Що ще за витівку ти намислив

Нічого

Знову ти в мої справи пхаєшся мало тобі того що минулого літа було

У тебе лихоманка Кедді ти хвора а чим

Я просто хвора. І як мені випросити.

Застрелив голос його крізь

Тільки не за цього мерзотника Кедді

Час від часу річка проблисками вдалині, поза якимись речами, що зблисками падають, через полудень і далі. Оце вже й далеченько за полудень, хоча ми таки проїхали понад тим місцем, де він усе ще веслував, величаво посуваючись проти течії перед лицем бога — богів! Богів — краще. Бо бог бостонський чи там массачусетський був би, либонь, теж бидло для Блендів. А чи тому просто, що бог — неодружений, нежонатий. Вологі весла миготять-підморгують, блискотливими кивами-моргами несучи байдару в жіночих долонях. Цього мерзотника, Кедді. Річка ще раз сяйнула та й сховалась за закрут.

Я хвора ти мусиш пообіцяти

Хвора чим же ти хвора

Просто хвора і до лікаря ще зарано обіцяй що ти

Якщо опісля їм потрібен буде якийсь догляд то це тільки через тебе і чим же ти хвора Чути нам, як під вікном від’їздить авто на вокзал, до потяга, що о 8.10. Нову рідню привезе. Все нових Гедів чи то Гадів, що множаться тут, голова за головою[5]. Але жодної перукарки, бо й навіщо гадам перукарі? Вони ж бо лисі. Самі манікюрниці. Був колись у нас чистокровний огир. У стайні так, але під сідлом — геть-то підле падло. Квентін розстріляв їхні голоси крізь підлогу в Кеддіній кімнаті.

Трамвай зупинився. Я висів — просто в серединку ступнув власній тіні. Через рейки дорога. Під дерев’яним дашком дідок їсть щось із паперового пакета, а тоді й трам (там-там, вай-вай) опинився поза слухом. Дорога забігає попід дерева, там буде їхня тінь, але ж червневе листя тут, у Новій Англії, лиш ледь густіше за наше, міссісіпівське. Он там, бачу, фабрична труба димує. То я крутнувся і пішов у протилежному напрямку, втоптуючи тінь свою в пилюку. Щось було в мені жахливе ночами воно іноді вищирялося на мене крізь них крізь обличчя їхні на мене вищирялося те минулось але тепер я хвора

Кедді

Не чіпай мене тільки пообіцяй

Якщо ти хвора як же ти зможеш

Та ні зможу потім усе налагодиться і буде все одно не дозволь їм відіслати його в Джексон обіцяй

Обіцяю Кедді Кедді

Не чіпай мене не торкай

А яке воно з виду Кедді

Що

А те що вищиряється крізь них на тебе

Усе ще бачу трубу з димом. Десь там вода має бути; зцілюща, вона прямує до моря, до тихих гротів. Тихо поринуть вони аж на саме дно, й коли Він звелить Воскресніть, то самі лише праски. Коли ми з Вершем ішли на цілий день полювати, ми з собою не брали ніякого підобідку, й