Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли з чаєм було покінчено, першим схопився сусід.
-Дякую за частування, не затримуватиму, бачу у вас плани... Ось, мій номер! Радий буду, якщо зателефонуєте! - і поклав перед господаркою візитівку.
-Так-так, я теж піду! - піднявся дільничний, - я свій номер напам'ять не знаю, не могли б ви сказати мені свій, я наберу і у вас відобразиться? - «О, який хитрун!» - подумала Степанія, але номер продиктувала. Сусід заскреготів зубами від досади, адже сам не додумався до такої простої хитрощі, щоб отримати її номер, - мене В'ячеславом звуть, а для друзів - Слава!
Номер дільничного Стьопка зберегла у телефоні та підписала «Тихий Слава». Потім переписала з візитівки номер сусіда і підписала «Славний Пєтя», щосили стримуючи сміх.
Найбільш рішучий наречений з'явився хвилина в хвилину з величезним букетом у руках. Позаду один із охоронців тримав вазу відрового обсягу, не менше.
-Я подумав, що раптом у моєї Амазонки, ой, вибачте Степаніє Степанівно, немає великої вази і привіз із собою! Дозволите? - намагаючись зловити її погляд, сказав Грізний.
-Я – Станіславівна! - поправила жінка, - заходьте, звичайно! Дякую за букет.
Почувши дозвіл господині, Конопатка впустив охоронця, цього разу не заморожуючи його. «Ось це я розумію залицяння! Квіти дарує, на авто катає! Може переглянути своє ставлення до олігархів?»
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.