Читати книгу - "Зорі падають в серпні"

— Чуєте, який звук? — питав Хертвіг. — Глушителі спрямовують звук у воду, і за яких 200–300 метрів мотора майже не чути. Це одне. Друге. Якщо вам доведеться проходити острів Джарилгач вночі, то протока там вузька, і навіть цей мотор не виручить: почують. Тоді ви його виключаєте, отут ось, під сидінням, повертаєте вимикач. Отак, — Хертвіг нагнувся і клацнув чимсь під сидінням. Одразу ж десь під дном загуло, завило, і човен знову помчав уперед.

— Електромотор? — здивувався Муратов.

— Правильно, електромотор. У човні подвійне дно. В міждонних відсіках розміщено акумулятори майже по всій довжині човна — їх вистачило б допливти до Севастополя, — а в кормовій частині, під оцим бензиновим мотором, стоїть електромотор з окремим гвинтом.

— Цікаво, а як заряджаються акумулятори? — спитав Юрій.

— Дуже просто: скільки працює бензиновий мотор, стільки вони й заряджаються.

— Добре придумано!

— Непогано, — погодився Хертвіг. — Далі. В Джарилгацькій затоці дуже мілко, сама вона невеличка, і хоч човен ваш зовні й нагадує звичайну спортивну шлюпку, якими користуються на північному узбережжі Чорного моря, але він довший, має надто швидкий хід, тому одразу приверне увагу. І взагалі його треба буде сховати; не лишати ж на морі слідів, що от, мовляв, я прийшов, шукайте мене. За планом операції його треба затопити. Але обставини можуть скластися так, що затопити його треба буде негайно. От зараз, наприклад, ви підходите до берега, а за вами слідом іде інший човен або збоку пливе своїм курсом. Тоді ви відкидаєте оцю скобу і вириваєте ручку на себе. Цим рухом ви відкриваєте кінгстони. Вони подвійні з обох бортів і мають розміри 2 x 0,5 метра.

— Тобто одкидаються обидва борти.

— Та не тільки борти, а й днище відкривається, а борти по половинці, — всміхнувся Хертвіг. — Через те що кінгстони починаються від носової частини, а швидкість човна пристойна, вода вривається з великою силою. Секунда — і ви з човном під водою.

— Ну й човен! — хитнув головою Муратов. — І хто його виготував?

— Один сінопський турок. Великий майстер! Але він і гроші бере великі. За одного такого човна можна виміняти штук три лімузини.

— І ото його як втопив, так і пропало три лімузини?

— У нашому ділі що вони варті?

— Ну, а якщо треба буде тікати? І якщо шляхів інших не буде, крім того, яким прийшов?

— Навряд, щоб так трапилось, — сказав Хертвіг, пильно глянувши на Муратова. — Але якщо й трапиться…

— То буде не до човна?

— Чому? На світі все може бути. Може, справді доведеться з Садовська пливти назад морем.

— Так човен має якесь пристосування, щоб його можна було підняти?

— Аякже! Все продумано. Отут в носовій частині. Ось бачиш, щоб не шукати, — Хертвіг показав у той куточок, що утворювався днищем та форштевнем, і Муратов побачив там кругленьку задвижку. — Повернеш, її набік, відкриється кнопка. Натиснеш кнопку — запрацюють в обох бортових відсіках балончики із стисненим повітрям. Тільки перш ніж включати їх, треба закрити кінгстони.

— І човен спливе?

— Так, спливе, бо в ньому ж зовсім мало води. Бачите, який він мілкий? Тут все розраховано: у кінгстонних відсіках повітря буде стільки, що воно підніме човен майже повністю. Лишиться тільки вихлюпати воду.

— А мотор? Він же не працюватиме?

— Оцей? Бензиновий? Доки не обсохне, звичайно, не працюватиме, але електромотор і акумулятори закриті герметично, вода до них не проникає — повертаєте вимикач, і гайда! Ні, човен — звір! І керувати ним просто — тиждень тренування, і ви — як риба в воді.

— А звідки ви. знаєте цей човен?

— Мені доводилося вже перепливати море на таких човнах. І не раз.

— І вдавалось?

— Як коли. Більше, звичайно, вдавалось.

Муратов задумався. Може, він уявив собі море, далекі вогні малого містечка, може, долю свою хотів розгадати, а тільки обличчя його стало печальним, широкі плечі трохи похилились, і Хертвіг, помітивши це, поклав йому руку на плече.

— У вас були попередники, Шакале! Я не першого вас споряджаю в таку дорогу. Так що — бадьоріше, сміливіше! Сідайте за руль та зживайтеся з вашим човном, звикайте!

— Ким же мені треба стати? Про це домовлялись?

— От, бачте, з цього треба було й починати, а ми про човен заходилися говорити. Значить, так. Ви будете демобілізованим солдатом-шофером, Кенгуру приготував вам солдатський одяг і документи: військовий квиток, шоферські права і все інше. Шоферську справу ви вивчили добре? Ну, от і гаразд. Якщо вдасться висадитись непоміченим, ви потрапите з допомогою Кенгуру на будівництво гідростанції на Дніпрі, в Нове Городище. Коли, звичайно, він не підготує чогось кращого. Але я особисто думаю, що кращого місця не знайдеш. В Нове Городище їдуть звідусіль, затешетеся поміж цим збіговиськом і станете непомітним. Там з цього погляду буде дуже легко влаштуватись.

— Ну, а якщо не вдасться непоміченим висадитись? — Муратов насторожено дивився на Хертвіга.

— Ну що ж, тоді треба діяти в залежності від обставин. Передбачається в разі переслідування летіти з якогось степового аеродрому далі від Садовська, а вже пізніше повернутись.

— А де ж там є аеродроми?

— Кенгуру знає. Аеродромів у них тут багато і стає все більше, бо на Дніпрі будується ще кілька електростанцій. Кенгуру там вас зорієнтує. Він все вже підготував, він передбачить усі несподіванки. Значить, операція вам зрозуміла?

— Зрозуміла, — Шакал сидів, задумано дивлячися собі під ноги. Спека вже розпочалася, хоч був ще ранок.