Читати книгу - "Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди"

Тож ваше запитання: «Чому небо вночі темне?» – насправді дуже глибоке і напряму пов’язане з іншим – вічний Всесвіт чи ні. І от над цим питанням вчені досі ламають голову.

У стародавніх єгиптян не було електрики і складного обладнання, а також надлишку робочої сили. Натомість вони залучили до будівництва весь народ. Піраміди будували багато тисяч робітників, які прибували з міст і сіл по всьому Єгипту. Вони наполегливо працювали протягом кількох місяців, потім поверталися додому для відпочинку, а нові робітники прибували, щоб зайняти їх місце. Їх контролювала невелика група спеціалістів – будівельників, мулярів і архітекторів. Оскільки грошей у Давньому Єгипті не було, платили їм їжею й питвом.

Хоча всі піраміди більш-менш схожі, побудовані вони по-різному. У деяких із них зал для тіла царя (так звана похоронна камера) розташований під землею, в інших – над землею.

Спочатку будівельники вирівнювали землю й відміряли чотири сторони піраміди. У розташованих неподалік кар’єрах за допомогою найпростіших інструментів, наприклад мідних зубил і молотків, витісували величезні кам’яні блоки і витягали на будівельний майданчик на дерев’яних санях. На рівень стіни, що зводилася, камені підіймали по широких дерев’яних скатах.

Після того як основний трикутний контур було завершено, його вкривали шаром дуже дорогого білого каменю, відполірованого настільки, що виблискував на сонці. Верхній камінь піраміди, так званий пірамідіон, іноді вкривали золотом, щоб він блищав іще сильніше!

Я часто відчуваю, що не можу малювати. Коли в мене таке відчуття, я йду робити щось інше. Я зазвичай ходжу на вечірки, граю в доміно, виходжу на вулицю, щоб поїсти або поплавати, довго гуляю, ходжу по магазинах – звичайні справи.

Зазвичай я прокидаюся з першої до третьої години ночі й не сплю близько двох-трьох годин. От тоді я найбільше хотів би працювати, але не можу, тому що навіть коли не сплю, я не досить прокинувся, щоб одягнутися і піти в студію. Але тепер у мене є додаток на айпаді, який дозволяє малювати. Малюнки дуже відрізняються від мого звичайного стилю, тому що я малюю пальцем, і я досі трохи сонний, тому малюнки прийшли з іншої частини мого мозку. Крім того, це всього лише нариси, тому я почуваюся вільніше.

Мені найбільше подобається читати і плавати. Плавання робить мене щасливим, і мій мозок починає працювати. А читання наповнює мій розум образами інших людей, і це позбавляє мене стресу.

Мені треба малювати – адже я художник. Без цього моє життя не має сенсу, я втрачаю впевненість і іноді навіть забуваю, ким я є.

Ваше запитання змусило мене почухати голову й обдумати всілякі дивні речі. Давньогрецький філософ Сократ сказав знамениту фразу: «Недосліджене життя не варте того, щоб його прожити». Іншими словами, треба тримати мозок ввімкненим і завжди ставити питання світові, а не просто приймати речі такими, які вони є. Тож спасибі за заохочення поламати голову над цікавим питанням!

Александр, який походив із Греції (ну, точніше з її провінції під назвою Македонія), відомий з багатьох причин: він намагався завоювати світ, боровся з перськими бойовими слонами і любив поеми Гомера. Але не так багато людей автоматично поставлять «Александр Македонський» і «жаби» в одне речення. І все-таки… Олександра навчав філософ Аристотель із приблизно 342 р. до н. е. Аристотель був одним із тих грецьких філософів, які цікавилися причинами всього, що відбувалося навколо. Він завжди ставив перед собою питання, майже як ви. Питання типу: «Чому людина стає тираном?», «Як блок з каменю стає скульптурою?» і «Чому пуголовки стають жабами?»

Самого Аристотеля вчив Платон, інший великий мислитель. Якось Платон сказав: «Ми живемо, як жаби навколо ставка», – тому що для греків були дуже важливими війни, торгівля, спілкування, пов’язані із Середземним морем. Аристофан, драматург із Афін, мав великий успіх із комедією «Жаби» (написаною в 405 р. до н. е.). Одна з байок Езопа, «Хлопчики і Жаби», в якій розповідається про лихих хлопчиків, які кидали каміння в жаб у ставку, вчила: те, що ми робимо для власного задоволення, може обернутися лихом для інших.

Отже, давньогрецькі мудреці справді багато думали й розмовляли про жаб. То чому Александр мав бути іншим? Александр любив поеми Гомера (він навіть спав з «Іліадою» й кинджалом під подушкою). Ймовірно, йому було відомо і про комічну епопею «Батрахоміомахія» («Битва мишей і жаб»), авторство якої приписували саме Гомеру.

Немає жодного сумніву, що Александр знав про жаб набагато більше, ніж міг про них прочитати. Коли в Середземномор’ї їдеш сільською дорогою, далеко від звуків двадцять першого століття (автомобілі, поїзди, літаки, мобільні телефони), жаби квакають хором. Це схоже на справжню жаб’ячу оперу.

Спасибі за запитання – я відтепер думатиму про Александра по-іншому.