Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

років, коли він змінив професію. Амманн створював архітектурні шедеври аж до вісімдесятишестирічного віку. У віці, коли більшість людей уже не бажає мати жодних ризиків, Отмар обрав прорахований ризик задля втілення мрії. Якщо ми наважуємося ризикувати тільки за зручних обставин, то, ймовірніше, втрачаємо декілька значущих можливостей. Прорахований ризик часто відділяє посереднє життя від надзвичайного.

ЕМОЦІЇ ВТРУЧАЮТЬСЯ У ЛОГІЧНИЙ ВИБІР

У вас має бути певний острах, коли ви стаєте на проїзну частину. Це почуття нагадує про необхідність пильнувати по обидва боки перед тим, як пере­йти дорогу, дозволяючи вам знизити ризик потрапити під машину. Не маючи жодного страху, ви, імовірно, пово­дилися б необачно.

Проте не завжди можна покластися на наші «вимірювачі страху». Інколи, за умови відсутності справжньої небезпеки, вони можуть не спрацьовувати. Та з переляку ми схильні поводитися відповідно, хибно вважаючи, якщо «воно здається дуже страшним, то, мабуть, це надто ризиковано».

Роками нас попереджали про небезпечність усього: від бджіл-убивць до коров’ячого сказу. Схоже на те, що весь час чутно про різноманітні статистики, дослідження й попередження про таку кількість загроз, що стає важко визначити реальний рівень небезпеки нашому життю. Ось, наприклад, результати досліджень ракових захворювань. Деякі з них повідомляють, що кожна четверта смерть людини спричинена раком, інші застерігають, що за кілька років половина усього населення матиме онкологічні захворювання. Хоча така інформація може стати приводом для тривоги, вона нерідко здатна ввести в оману. При уважному аналізі зазначених показників виявляється, що молодій здоровій людині, яка дотримується здорового способу життя, відносно менше загрожує розвинення ракових пухлин порівняно зі старшою особою, яка має надмірну вагу та курить. Але часом складно тримати в голові особистий рівень ризику на тлі безперервного потоку такої жахливої статистики.

Виробники мийних засобів доклали чималих зусиль, щоб переконати нас у необхідності потужних хімікатів, дезінфікувальних засобів для рук та антибактеріального мила, щоб захиститися від мікробів. Телевізійна реклама попереджає, що на кухонних стільницях живе більше мікроорганізмів, ніж на туалетних сидіннях, наочного нагадуючи, як швидко бактерії розмножуються у чашці Петрі. Люди, які бояться мікробів, дослухаються до цих повідомлень та вживають радикальних запобіжних заходів, аби боротися з ризиком контакту з бактеріями. Вони щодня дезінфікують оселю їдкими хімікатами, обробляють руки антибактеріальними продуктами та замінюють потискання рук стуканням кісточок пальців, щоб попередити поширення мікробів. Але спроби побороти бактерії можуть накоїти більше лиха, ніж доб­ра. Насправді існують результати досліджень, що свідчать про послаблення імунітету до хвороб як наслідок зменшення кількості мікробів в оточенні. У Дитячому центрі Джона Гопкінса науковці визначили, що новонароджені, які контактували з мікробами, подразниками з гризунів і домашніх тварин та свіжими алергенами, мали менше шансів захворіти на астму та алергії. Страх змушує хибно вважати, що бактерії більш небезпечні, ніж насправді, тому що в дійсності стерильні середовища погрожують здоров’ю сильніше за мікроорганізми.

Важливо усвідомлювати свої почуття під час ухвалення рішень. Якщо вам сумно, то вірогідно, що ви станете чекати на провал та будете уникати ризику. У гарному настрої ви скоріше знехтуєте ризиком та будете просуватися вперед. Навіть існує дослідження, яке свідчить, що острах чогось зовсім стороннього до ризику може вплинути на рішення. Якщо ви відчуваєте стрес через роботу і при цьому розглядаєте можливість придбання нового будинку, то купівля оселі, ймовірно, здасться ризикованішою, ніж за відсутності стресу. Часто нам складно відокремити вплив кількох факторів на емоції, і ми валимо усе до однієї купи.

ПРОРАХОВУЙТЕ РИЗИК ТА ЗМЕНШІТЬ ОСТРАХ

Дейлові ще ніколи не спадало на думку, що не обо­в’язково стрімголов занурюватися у підприємницьку діяльність. Тільки-но він розпочав шукати способи знизити ймовірність банкрутства, відчув полегшення та зміг далі більш тверезо міркувати, як втілити бізнес-план у життя. Звісно, існувала вірогідність того, що йому ніколи не вдасться повернути вкладені гроші, але Дейл був готовий піти на такий розрахований ризик.

ВРІНОВАЖТЕ ЕМОЦІЇ ЛОГІКОЮ

Не вводьте себе в оману думкою про те, що рівень тривожності — це той самий фактор, який має допомогти ухвалити остаточне рішення щодо ризику. Почуття можуть бути дуже ненадійними. Що більше ви перебуваєте під владою переживань, то менш послідовними стають думки. Частіше міркуйте раціонально про ризик, щоб урівноважити емоційну реакцію.

Багато хто боїться літати. Нерідко цей страх виникає через обмеженість контролю. Пілот, а не пасажири володіє ситуацією, і такий брак контролю навіює занепокоєння. Значна кількість можливих повітряних мандрівників так жахається летіти, що натомість обирає їхати автомобілем на величезні відстані. Але таке рішення спирається виключно на почуття, а не на логічне мислення. Останнє нагадує, що, за статистикою, шанси померти у дорожній аварії дорівнюють приблизно 1 до 5000, тоді як шанси загинути в авіакатастрофі — близько 1 до 11 мільйонів.

Якщо ви збираєтеся піти на ризик, особливо на такий, що може вплинути на добробут, чи не хотілося б вам мати максимум шансів на свою користь? Проте більшість обирає те, що непокоїть менше. Зверніть увагу на думки стосовно ризику та переконайтеся, що базуєте вибір на фактах, а не лише на почуттях.

Переважна частина досліджень показує, що люди майже не вміють точно вираховувати ризик. Що лякає особливо, так те, що чимало головних виборів у житті спираються на нерозумні уявлення.

• Ми неправильно оцінюємо міру власного контролю над ситуацією. Зазвичай нам хочеться ризикувати більше, коли, на власну думку, маємо більше контро­лю. Наприклад, більшість людей почуваються впевне­ніше на місці водія, але сама умова сидіння на цьому кріслі не означає, що ви зможете уникнути аварії.

• Ми схильні ризикувати більше за наявності засобів безпеки. Ми поводимося відчайдушніше, коли думаємо, що на місці є системи соціального захисту. Автомобілісти більше прискорюються, якщо використовують паски безпеки. Та страхові компанії відкрили реальний зв’язок між збільшенням застрахованих елементів та зростанням кількості дорожніх пригод.

• Ми не