Читати книгу - "Одержимість"

і у Ілони, яку він терпіти не може, а у тебе і тим паче. Ти головне виріши, чи потрібно тобі це. Ось просто постав собі питання і сама собі дай відповідь, тобі це дійсно потрібно або це, просто, якесь тимчасове запаморочення. Гаразд, я піду, не буду заважати, відпочивай. Ви завтра коли хочете їхати? Алекс сказав, що у нього справи вдома термінові є.

— Я не знаю, це він вирішує, коли їхати, мені все одно.

— Добре, надобраніч. А це тобі подарунок до Дня народження. — Макс простягнув їй невеликий пакунок.

— Можна відкрити? — запитала Аня.

— Ну, подарунок же твій, можеш робити, все, що забажаєш.

Аня акуратно зняла пакувальний папір і побачила там невелику книгу. «8:14» — прочитала вона на обкладинці. Вона хотіла поставити Максу запитання, але він вийшов з кімнати, зачинивши за собою двері.

Алекс постукав у двері, але Анна йому не відповіла, тоді він обережно відчинив двері і побачив її сплячу на широкому ліжку, прямо у сукні. Він не став її будити, обережно прикрив двері і спустився у вітальню. У кріслі біля погаслого каміна з келихом в руці спав Макс. Алекс вийшов на вулицю і сів на стару гойдалку.

— Що, не спиться? — він почув знайомий голос, що долинав з темноти. — Ти ж начебто пішов, чого повернувся.

— Не знаю, Ілона, щось не спиться. Дивно якось, практично дві доби за кермом, а сну немає.

— Це все через неї. — вона вийшла з темряви, сіла поруч з Алексом і закурила.

– Ілона, не говори фігні, і не кури, будь ласка, ти ж знаєш моє ставлення до цього. — спокійно відповів їй Алекс.

— Я швиденько, і диміти на тебе не буду, ти навіть не помітиш. Ти скажи краще, чому у мене все життя через жопу? — вона затягнулася і випустила дим, відвернувшись від Алекса.

– Ілон, я ж не філософ і не гуру якийсь, я не можу давати тобі відповіді на такі питання, і не можу вчити тебе будь чому. Ти просто сама прокрути назад все своє життя, і зрозумієш, що не так. Згадай, як Макс дарував тобі квіти, коли був бідним студентом. Він не доїдав, не досипав, ночами чергував санітаром в «дурці», і все заради того, щоб подарувати тобі шикарний букет або здивувати дефіцитною коробкою цукерок. Ти взагалі здогадувалася, що він реально тебе кохав, не за щось конкретне, а просто так, як людину? А ти проміняла любов на кушетку в перев'язочній.

— Це він тобі розповів? — запитала Ілона.

— Це всі знали, ти просто забула, як сама хвалилася зв'язками з заввідділенням. Але тобі було наплювати, що у того хірурга була дружина і діти. Адже ти була готова розбити сім'ю, тільки заради себе, заради задоволення свого его, я не знаю, може, тобі треба було просто чогось добитися в житті самій, а не чекати милості зверху. Твоя молодість і краса були на твоєму боці, але, як правило, ці якості швидко набридають. І як результат, твій хірург випровадив тебе не тільки зі свого життя, а й зі своєї перев'язочної.

— Це не він мене випровадив, це я сама від нього пішла. Ти ж нічого не знаєш. Насправді, я готова була терпіти його дружину, я навіть не збиралася розбивати його сім'ю, я готова була чекати, що він колись буде остаточно моїм. Але, коли у нього з'явилася ця шмара, ну, медсестра новенька, я цього стерпіти не могла.

— Тобто, ти вважаєш, що тобі можна було бути коханкою, а їй, значить, не можна? — здивувався Алекс.

— Ти не перекручуй, ти все прекрасно розумієш сам. Одна справа — його дружина, а інша справа — його коханка. Ти хоч розумієш, що він мене проміняв на неї.

— Цікава у тебе логіка, Ілона. По твоїй логіці виходить, що, коли він зраджував тобі зі своєю дружиною, як би не абсурдно це звучало, то це було нормально, а коли почав зраджувати тобі, тобто коханці, з іншого коханкою, то це вже було злочином?

— Знаєш, Алексе. — Ілона встала з качелі. — Ти як був занудою, так і залишився. Ти сам то, чого стільки років Лес голову морочиш? Чи ти думаєш, що вона не хоче того, чого хочуть всі жінки?

— А ти точно знаєш, чого хочуть всі жінки? Ось ти сама чого хочеш? Це ти зараз задала мені питання, чому у тебе все через жопу, а не я тобі. Ти, хоч в курсі, від чого я в житті відмовився, щоб бути з Лес разом? І від чого вона відмовилася заради цього? Найцікавіше те, що для того, щоб нам бути разом, не потрібно було взагалі нічого робити, але щоб це разом було комфортним, ось тут нам довелося неабияк постаратися. Довелося дуже сильно підкоригувати свої мрії, а це зовсім не те, щоб змінити країну проживання.

— Це ти зараз мені дорікаєш? — в очах Ілони спалахнув неприємний вогник. — Я приїхала сюди, тому що так захотів Макс, якщо ти не в курсі.

– Ілона, заспокойся, ніхто тебе ні в чому не звинувачує. Ти доросла дівчинка і сама знаєш, що тобі треба і як далі будувати своє життя. Зауваж, я ніколи не був тобі ворогом, це ти вважала мене таким, через те, що Макс мені приділяв досить багато часу. Ти не любиш Лес, так як вважаєш її винуватицею того, що ти втратила клініки Макса, коли він, прочитавши книгу про виноробство, кинув медицину і переписав клініку на Ніколь. Ілона, просто подивися навколо і постарайся побачити, де реальність, а де твій вигаданий світ.

— Ну, добре. — Ілона трохи заспокоїлася, закурила ще одну цигарку і сказала. — А ця, твоя Аня, вона з реальності чи ти її собі просто придумав?

— Вона дуже навіть реальна, іноді мені здається, що таких людей можна порахувати на пальцях. Вона відкрита і щира, але їй, до її довірливості і щирості, не вистачає людської відповідної довіри. У мене таке враження, що вона готова віддати останнє, просто так, безоплатно, тому що вона така. А люди ще не