Читати книгу - "Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію"

що таке малоймовірно, а якщо так, отже, я буду першим, я стану піонером у цій галузі, і посольство покладає на мою майбутню брошуру великі надії, і не можна розчаровувати людей, я терпіти не можу приносити розчарування, але дуже люблю справити враження авжеж, враження справляти я люблю найбільше. Справа в тому, що цей мій текст про Фінляндію, кажу я, робота нагальна і досить-таки напружена; кажу і сам чую, що виходить якось непереконливо, що, по суті, я вже погодився наглянути за Бімом. А що це за текст? — питає Сестра. Текст для брошури. Я роблю брошуру про Фінляндію на замовлення Фінського посольства, пишу текст і підбираю ілюстрації, сканую, з’єдную все в єдине ціле; отримуючи замовлення, я виступаю, так би мовити, як тотальний мультимедійний підрядчик, мої замовники отримують одразу весь пакет послуг, їм достатньо зателефонувати за одним номером; до речі, треба б зробити це девізом моєї фірми: «Достатньо зателефонувати за одним номером»; хоча, здавалося б, неважко зателефонувати і за кількома номерами, та людям чомусь більше до вподоби, щоб усе за одним номером; думають — треба ж, як просто! Тут я роблю уявну замітку, що треба буде додати ці слова до мого логотипу: «Достатньо зателефонувати за одним номером». Я можу тобі допомогти, каже Сестра. Якщо ти посидиш до ранку з Бімом, я допоможу тобі з текстом про Фінляндію, вийде так на так, і ми квити. Чи варто старатися заради того, щоб поквитатися, думаю я, і великодушно заявляю, що я нагляну за Бімом і без того, щоб ти мені допомагала; але я із задоволенням тобі допоможу, каже вона, я дещо знаю про Фінляндію; я так і думав; і коли такі, як вона, кажуть «трохи», це насправді означає, що багато, жінки часто себе недооцінюють, тоді як чоловіки часто переоцінюють себе, через це я й втрапив у халепу, взявшись писати брошуру про Фінляндію, хоча ніколи нічого про Фінляндію не знав, і проте я всупереч усякому здоровому глузду вирішив, що все у мене чудово вийде, тоді як вона, Сестра, ніколи не погодилася б узятися за жодну брошуру, не знаючи досконально всього, що тільки можна знати щодо запропонованої теми, і якщо вже вона каже, що трохи знає про Фінляндію, значить, вона знає багато, думаю я, в особі Сестри я натрапив на чудове джерело інформації про Фінляндію, анітрохи не гірше за кронпринца, але кронпринц недоступний, і я розумію, що Сестра — це моє спасіння. Гаразд, іди, кажу я. Я тут побуду до твого повернення. Наглянь, щоб Бім ліг спати, каже вона. Не дозволяй йому всю ніч сидіти за комп’ютером або читати, він повинен виспатися, інакше, якщо не виспиться, він не піде завтра до школи, а знову подасться до своїх бовдурів, які вчать його всіляких дурниць, — ось уже вчетверте про дурощі. Не хвилюйся, він ляже спати. Сестра пішла на роботу, а я включив телевізор; там, як завжди, розважальна програма, а я не хочу розважатися, розвага теж текуча, теж вода, а мені потрібні твердокам’яні факти, факти про Фінляндію, та на жодному з каналів не показують нічого подібного; напевно, тому, що з цього не матимеш грошей, навіть по норвезькому державному радіо не повідомляють сьогодні ніяких фактів, що стосуються Фінляндії, бо цей канал теж усе більше женеться за рейтингом; тепер їм замало показати хорошу передачу, адже хорошим вважається лише те, що сподобалося дуже великій кількості глядачів, а те, що подобається багатьом, рідко буває по-справжньому хорошим, і це факт, це не елітарне мислення і не снобізм, а саме факт; може, по норвезькому державному каналу класичної музики сьогодні передають Сібеліуса, та це не рахується: Сібеліус — це не факти про Фінляндію, Сібеліус — це вода, Сібеліус — це брандспойт, і передавати музику Сібеліуса — все одно що накачувати воду в житлові будинки і квартири. Тут до мене виходить Бім, сідає на інший кінець дивана і питає, чи правда, що мене звати Ньяль. Ну це як подивитися, кажу я, не зовсім правда, але й не зовсім брехня, а так десь посередині між чорним та білим, у тій сірій зоні, в якій він сам може називати себе Скарпхедіном. Так чому ж — Скарпхедін? — питаю я. Що ж тут незрозумілого! Скарпхедін — це сила! — каже Бім. Але він, здається, згорів у будинку? — питаю я; я ж теж читав сагу про Ньяля, як же інакше, адже недаремно я відучився стільки років в університеті, тому набрався деяких знань; якщо вже ти намітив для себе працювати' в галузі ЗМІ, доводиться рахуватися з тим, що там чималі вимоги, треба заслужити право на свою частку влади, щоб удостоїтися такої честі, і сага про Ньяля входить до числа обов’язкових вимог, тому я чудово пам’ятаю, як згорів Скарпхедін разом зі своїм батьком Ньялем і матір’ю Бергторою, дружиною Ньяля, і багатьма іншими людьми, вони там усі гуртом згоріли в будинку, і всіх їх не стало; хтось, пригадую, підпалив їхній будинок через помсту, в ті часи взагалі дуже носилися з помстою, і якщо не виходило помститися інакше, то цілком прийнятно було і дім спалити разом з людьми, а всіх, хто вискакував з вогню, без зайвих клопотів зарубали сокирою. Спочатку робилися якісь спроби вирішити справу мирним шляхом, це слід відзначити, та коли вони побачили, що дійти згоди і примиритися не вдалося, їм залишалося тільки взятися за зброю і влаштувати підпал. Скарпхедін згорів, це правда, каже Бім, та все одно він молодець. Бім іде в свою кімнату, повертається з сагою про Ньяля і читає мені вголос. «Тепер слід назвати синів Ньяля, — читає він. — Старшого з них звали Скарпхедін. Це був чоловік високого зросту, сильний і вправний у бою. Плавав він, як тюлень, і не було йому рівних у бігові. Він був рішучий, безстрашний і гострий на язик, та зазвичай стриманий. Волосся у нього було русяве і кучеряве, очі зіркі, обличчя бліде, риси обличчя загострені, ніс із горбинкою, щелепи видавалися вперед, і дещо негарний рот. Однак вигляд у нього був дуже войовничий»,[10] — читає Бім. І його боялися, каже Бім. Він справді загинув у вогні, але загинув гордо, ти розумієш? Бім погортав книгу і відшукав інший уривок, який хотів мені прочитати. Це розповідь про те, як прийшли сини Сігфуса, щоб розправитися з Ньялем та його синами. Вони прийшли помститися за вбивство, пояснює Бім, вони підпалили будинок, і тут Корі каже,