Читати книгу - "В Країні Сонячних Зайчиків"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Двері було замкнено.
Вася постукав.
— Хто там? — перелякано спитав Кощій Валера.
— Це я! Вася! Відчини! Я надумав! Хочу бути драконом!
— Що? — Двері відчинилися, і на порозі з'явився Кощій Валера. — Ти серйозно?
— Серйозно! А що?.. Вирішив бути з тобою до кінця… Та й як я тепер додому повернуся? Що я скажу твоїм батькам, брату, бабусі, дідові Павлу Харитоновичу? Та й у школі — хлопцям, Катерині Степанівні…
— Ну, Васько! Ну, молодець! Це ж здорово! — Кощій Валера аж підскакував. — Знову ми будемо разом. А то мені з ними, по правді сказати, нудно! Ух, тепер ми їм покажемо! Таке влаштуємо — будь здоров!
Краєм ока Вася побачив, що і в хатки на курячих ніжках, і в хатки Змія Горинича двері по-прочинялися — Змій і Баба Яга підслуховували.
І Глечик, не дуже притишуючи голосу, щоб вони чули, сказав:
— Тільки знаєш, Валеро, якщо вже я стану драконом, то я хочу бути не просто рядовим поганеньким дракончиком, що яєчню на полум'ї з рота смажить та вчительці математики волосся обсмалює. Я хочу стати Всемогутнім Драконом номер один, найдужчим з усіх драконів на світі, наймогутнішим, найнепереможнішим з усієї вражої сили.
— Ну це ти вже загнув! — усміхнувся Кощій Валера. — Цього тобі досягти, не вдасться. І не дозволить тобі цього ніхто.
— А я дозволу й не питатиму. І досягти цього не дуже важко.
— Цікаво! Як же цього досягти?
— А це вже, вибач, мій секрет.
— А звідки той секрет тобі відомий?
— Раз кажу, значить, відомий.
— Не бреши!
— А я брехав коли-небудь?
— Взагалі-то ні… здається…
— То чого б це я зараз брехав?
— Ну тоді скажи.
— А ти ж мені про Бабая не сказав.
— Та мені ж заборонили! Під страхом лютої кари.
— А мене, може, за це теж по голівці не погладять.
— Ну скажи, ну!
— Чарівне дзеркальце…
— Що?
— Той, хто подивиться у чарівне дзеркальце, стане могутнім і непереможним.
— Та ти що! Навпаки! Той загине!
— Дурниці! То пан Морок навмисне каже, щоб ніхто з вас не зазирнув. Боїться, щоб його влада не похитнулася. Щоб ніхто не став могутнішим за нього. Тому він і полював за дзеркальцем, тому й помістив його у печері «Тридцять три лиха».
— Хто тобі це сказав?
— Незнайомка. Ще там, у лісі, коли дзеркальце мені давала.
— А вона його сама тобі дала?
— Аякже! Де б я його взяв? Бо я їй сподобався. «Вони все одно, — каже, — в мене дзеркальце одберуть. Так я тобі його секрет одкрию. А ти мене потім за це із Зландії вирятуєш…». І, як бачиш, вона на мене покладалася недаремно. Я її таки вирятував. Вона, мабуть, давно вже дома, у своїй Країні Сонячних Зайчиків.
— Ти диви!.. — Кощій Валера був вражений. — Невже ти такий розумний! От Глечик!
— А ти думав!.. — скромно опустив очі Вася. Та, опускаючи очі, він устиг помітити, як тої ж миті із своїх хаток прожогом вискочили Змій Горинич та Баба Яга. І зникли в кущах.
Кощій Валера цього не спостеріг.
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ,
в якому операція «Чарівне дзеркальце» триває. «Гей! Васько! Де ти!». Затемнення
— Ну гаразд, — сказав Кощій Валера. — Давай ближче до діла! Перш за все я мушу побалакати з Бабаєм. Потім він мусить погодити твоє перетворення з паном Мороком. І лише після цього будемо тебе оформляти у дракони. Я не знаю, який порядок, коли не вони пропонують, а ти сам… Здається, потрібна письмова заява, дві рекомендації представників вражої сили і, може, характеристика…
— Звідки? — спитав Вася. — Зі школи? Чи з будинкоуправління? Чи, може, з дитячої кімнати міліції?
— Не знаю! Не знаю! От поговорю з Бабаєм, про все дізнаюся, прийду і скажу. Побудь тут. Тільки пильнуй, щоб тебе ненароком наші однокласники не спопелили або не стовкли у ступі. Вони ж не в курсі. Так що краще на очі їм не попадайся. Замкнися у мене в хаті й сиди. Наймогутніший і найнепереможніший! Ха!
— Добре, добре, — погодився Глечик.
Кощій Валера підійшов до погребні, тричі тупнув ногою і провалився під землю.
Замикатися у хатинці Кощія Вася не став, хоч йому й кортіло подивитися, як живе його друг у Зландії.
Увагу Глечика привернули недобрі приглушені голоси, що лунали від печери «Тридцять три лиха». Він зрозумів, що то, мабуть, Змій Горинич та Баба Яга.
Сховавшись у траву, Глечик поповз до печери.
Він не помилився.
Біля входу в печеру вовтузилися Баба Яга і Змій Горинич.
Намагаючись одчинити двері, вони відштовхували одне одного і лаялися.
— От я скажу, скажу Шефові! Пусти! — шипіла Баба Яга.
— Хочеш, щоб наймогутнішою, найнепереможнішою Баба була?! Та ніколи в світі! Не допущу! Ху! Пусти! — шипів Змій Горинич.
Змій все-таки був дужчий. Він одштовхнув нарешті Бабу Ягу і першим увірвався до печери. За ним ускочила й Баба Яга.
Вася завмер.
Повірили!
Велика все-таки сила — таємниця, яку ти ненароком (саме ненароком) підслухав чи почув. Коли тобі хтось щось каже — це одне. Ти можеш думати, що тобі навмисне розказують, хочуть обдурити. А коли ти сам ненароком почув — зовсім інше…
Здорово вийшло!
Глечик навіть не сподівався.
Минуло всього півхвилини, не більше. І раптом з печери «Тридцять три лиха» вискочив… Ігор Горенко. Не дорослий Змій Горинич з червоним носом, а четвертокласник Ігор, переляканий, розгублений, із скуйовдженим чубчиком. Він отетеріло озирнувся, кинувся у кущі і зник.
А ще через півхвилини з печери вийшла Люська Бабенчук, заплакана і нещасна. В руках вона тримала дзеркальце. Вона теж із острахом озирнулася, кинула дзеркальце у траву, схопилася руками за щоки і зникла в кущах.
Глечик кинувся туди, де щойно стояла його однокласниця, знайшов у траві дзеркальце, схопив і швидко сховав у кишеню. І саме вчасно.
З-під землі вигулькнули Бабай і Кощій Валера.
Вася теж шмигнув у кущі: він не хотів, щоб його бачили неподалік від печери. І вони таки не помітили Глечика і швидко пішли до хатки Безсмертного.
За хвилину звідти залунав стривожений Кощіїв голос.
— Гей, Васько! Де ти? Агов!
Глечик устиг уже пробратися поза кущами ближче до хатки, вийшов і одгукнувся:
— Я тут!
— Що ти там робиш?
— А… а їжака хотів упіймати. Ми ж з тобою так і не знайшли.
— Ну, тепер їжак нам не потрібен. Тепер ми з тією Катериною Степанівною що хочеш зробимо… Іди подякуй Бабаю Бабайовичу! Він умовив пана Морока: тебе беруть з місячним іспитовим терміном.
Вася
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В Країні Сонячних Зайчиків», після закриття браузера.