Читати книгу - "Засліплення"

class="p1">На очах у чорнявих, кругленьких братів, які не сподівалися побачити в ридикюлі такий скарб, Тереза заходилася неквапно перелічувати купюри. «Чорт забирай, а вона, одначе, при грошах!» — захоплено подумали обидва; одна фірма — одна думка. Полічивши гроші, Тереза обережно сховала їх до ридикюля, ретельно закрила його й попростувала до виходу. На порозі вона обернулася й гукнула:

— Адже панове начальники пристойними покупцями гребують!

Вона рушила до того цікавого продавця. Була вже майже перша година, і Тереза дуже поспішала, щоб устигнути до обідньої перерви. Вона привертала до себе увагу; серед усіх чоловіків у штанях та жінок у коротких спідницях тільки вона перебирала своїми ногами, схованими під накрохмаленою синьою спідницею до п’ят, так, що їх ніхто не бачив. Можна, отже, не йти, а линути — така була загальна думка. І навіть непогано линути, адже вона всіх переганяла. Тереза відчувала на собі погляди перехожих. «Як на тридцять», — подумала вона й від радощів та поспіху її вдарило в піт. Тримати голову спокійно їй було нелегко. Вона накинула на обличчя зачаровану усмішку. На широких крилах нашорошених вух її очі злетіли до неба й опустилися в дешевенькій спальні. Тереза, цей облямований мереживом янгол, зручненько вмостилася в ній. І все ж таки вона не з неба впала, коли раптом опинилася перед знайомою крамницею. Її горда усмішка обернулася на радісний ошкір. Вона переступила поріг і попливла до молодика, похитуючи клубами так, що широка, туго напнута спідниця аж загойдалась.

— А ось і знову я! — промовила вона скромно.

— Цілую ручку, ласкава пані, яка несподівана честь! Дозвольте запитати, ласкава пані, а що вас до нас привело?

— Спальня. Ви ж бо знаєте.

— Я так одразу й подумав, ласкава пані. Спальня, звісно, на двох, якщо так дозволите висловитись.

— Ну, перепрошую, вам дозволено все.

Він, глибоко засмучений, похитав головою.

— О ні, ласкава пані, не мені. Хіба той щасливець — я? За мене ласкава пані заміж запевне не вийшли б. Убогий службовець...

— Чому? Ніхто нічого не знає. Бідні люди теж люди. Пихи я не люблю.

— Золоте у вас серце, ласкава пані, відразу видно. Вашому панові чоловіку можна позаздрити.

— Та, перепрошую, які тепер чоловіки!

— Адже ласкава пані не хочуть сказати... — Цікавий молодик здивовано звів угору брови. Його очиці дивилися, немовби з вологої собачої морди, і він ніби терся нею об Терезу.

— Вони ж бо гадають собі, що ти в них служниця. Але платити нічого не платять. А служниці треба платити.

— Зате ласкава пані зараз виберуть собі гарненьку спаленьку! Дозвольте запропонувати! Чудовий, першокласний товар! Я знав, що ласкава пані повернуться, й залишив дещо спеціально для ласкавої пані. Сказати по щирості, ми могли б продати це вже разів шість! Ваш пан чоловік будуть раді. Ласкава пані прийдуть додому. «Цілую ручку, люба», — мовлять пан чоловік. «Добридень, любий! — мовлять ласкава пані. — Я купила нам спальню, любий...» Ви мене розумієте, ласкава пані, ви так скажете й сядете панові чоловіку на коліна. Ви вже даруйте мені, ласкава пані, я кажу, як умію, але тут жоден чоловік не встоїть, такого немає на цілому світі, і жоден одружений пан чоловік теж. Якби я був одружений, не скажу — на вас, ласкава пані, куди мені, бідному службовцеві, а скажу — на якій-небудь жінці, скажу навіть — на якійсь старій жінці, років, приміром, сорока... Ну, такого ви собі й уявити не можете, ласкава пані!

— Ну, перепрошую, я теж не молоденька вже.

— Щодо цього, то я іншої думки, якщо ласкава пані не заперечують. Я припускаю, що ласкавій пані щойно переступило за тридцять. Але річ не в тім. Я завше кажу: найголовніше в жінки — це клуби. Клуби в жінки мають бути, і їх треба бачити. Що мені з того, коли клуби є, а я їх не бачу? Прошу, переконайтеся самі — ось які розкішні...

Терезі хотілося закричати, але від захвату їй забракло слів. А він хвилю помовчав і додав:

— Речі!

Меблі вона ще не вшанувала жодним поглядом. Від його слів її пойняло гаряче збудження, він майже дотягся був рукою до її трепетних клубів, натомість торкнувся практичних і розкішних речей спального гарнітура. Покірний порух рукою, яким він, бідний службовець, попрощався з недосяжними клубами, зворушив Терезу, либонь, ще дужче. Цього дня вона пітніла безперестанку. Заворожено стежила вона за кожним порухом його губів, його руки. Її очі, в яких звичайно зблискували різнобарвні вогники злости, а тепер мирні, водяві й майже сині, слухняно пропливали речами спальні. Вони, безперечно, розкішні. Цей цікавий чоловік знає все. А як він розуміється в меблі! Перед ним аж соромно стає. Добре, що їй хоч не треба нічого казати. Що б він про неї подумав! Адже в меблі вона анічогісінько не тямить. Інші чоловіки нічого не помічали. Чому? Тому що всі вони дурні. А цей цікавий чоловік одразу помітив усе. Гаразд, вона нічого не казатиме. Голос-бо в нього — мов розтоплене масло.

— Благаю вас, ласкава пані, не забувайте про головне! Як пана чоловіка покладеш спати, точнісінько так він і віддячить. Якщо панові чоловіку лежатиметься зручно, можете робити з ним що завгодно. Повірте мені, ласкава пані. Шлях до подружнього щастя веде не лише крізь шлунок — цей шлях веде крізь меблі, великою мірою крізь спальню, та особливо, я б сказав, — крізь ліжка, крізь подружні ложа, так би мовити. Зрозумійте мене, люба моя, ласкава пані, адже пан чоловік — теж усього лишень людина. Нехай він має найвродливішу в світі дружину, ласкаву пані в розквіті літ, але що йому з того, коли він погано спить? Коли він спить погано, у нього й настрій поганий. А коли він спить добре — о, тоді йому скортить і ближче присунутись. Я вам, ласкава пані, дещо скажу, ласкава пані можуть мені повірити, я в меблях тямлю, дванадцять років при цьому ділі, вісім років стою на цьому самому місці: який зиск із клубів, коли кепське ліжко? Чхати чоловікові на найкращі клуби. Навіть якщо він рідний чоловік своєї дружини. Нехай ласкава пані виконує східний танок живота, нехай ласкава пані наведе останню красу на свою вроду й постане перед ним без нічого, як-то кажуть, оголена, — гарантую вам, цим нічого не зарадите, якщо пан чоловік у поганому гуморі, навіть коли йдеться про вас, вельмишановна