Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

— Можливо, ти права, — відповів він після паузи. — Але це те, що я маю зробити. Для нас обох. Це не означає, що я не вірю тобі, Лано. Просто я маю бути впевнений.

Вона важко зітхнула і поглянула на нього, схоже, намагаючись прийняти його рішення, хоча всередині була явно засмучена.

— Добре, Дмитре, — сказала вона, після короткої паузи, здавшись. — Якщо це те, що ти хочеш, я підготую все. Але пам'ятай, що мені це не подобається.

Дмитро кивнув, відчуваючи певне полегшення, хоч і не був до кінця впевнений у правильності своїх рішень.

— Ми зробимо все правильно, — сказав він і підняв келих. — За правильний шлях.

Лана не відповіла, але її мініатюрна посмішка видавала деяку втому. Він знав, що цей крок був необхідний, але йому було важко зрозуміти, як він потрапив у цей клубок емоцій і сумнівів.

Лана вийшла з ресторану, підійшла до туалету і, запустивши палець в набір цифр на екрані, швидко набрала номер Віктора. Серце її прискорено билось, адже ситуація ставала все складнішою, і їй потрібно було порадитись.

Телефон подзвонив, і через кілька секунд на іншому кінці з'явився голос Віктора.

— Алло, Лано? — Віктор не приховував своєї тривоги. — Що там сталося?

Лана швидко перехопила дихання.

— Він хоче зробити тест, — сказала вона тихо, її голос тримався на межі паніки. — Дмитро... хоче зробити ДНК тест! Я не знаю, як його переконати. Він зовсім не вірить мені, і тепер серйозно налаштований перевірити все.

Віктор замовк на кілька секунд. Лана почувала, як її серце почало битися швидше. Вона була впевнена, що Віктор почує її паніку в голосі. Вона повинна була виглядати спокійною, але це було майже неможливо.

— Лано... — його голос став твердим, холодним. — Ти повинна зберігати спокій. Дмитро може бути впертим, але ти повинна знайти спосіб його переконати. Не дозволяй йому робити цей тест. Ми не можемо дозволити, щоб він дізнався правду.

Лана зітхнула. Вона бачила, як це важко — тримати все під контролем. Дмитро не був легким опонентом. Але це було необхідно. Віктор, її союзник, не міг підвести її зараз.

— Як я можу це зробити? — Лана намагалась не втратити самовладання, хоча її голос вже був трохи тремтячим. — Він налаштований дуже серйозно. Я відчуваю, як він підозрює мене, і якщо він побачить навіть найменший натяк на сумнів, все буде втрачено.

— Ти повинна діяти обережно, — Віктор залишився спокійним. — У нього є сумніви, ти це правильно відчуваєш. Зараз саме час діяти, але не так очевидно. Може, ти зможеш знайти спосіб посіяти сумнів у його голові. Виведи його на іншу думку. Влаштуй так, щоб він сумнівався в правдивості своїх підозр.

Лана перевела подих. Вона задумалася, намагаючись зібрати всі свої думки до купи. Віктор мав рацію — вона могла все змінити, навіть якщо ситуація ставала все складнішою. Треба було просто зробити це правильно.

— Я постараюсь, — відповіла Лана, намагаючись залишити в голосі більше впевненості, ніж вона насправді почувала. — Але не знаю, чи зможу витримати тиск. Він справді налаштований рішуче.

— Ти зможеш, — голос Віктора був впевнений. — Ти ж знаєш, як діяти. Тримайся, Лано. Ми маємо план. Не бігай від нього зараз. Я вірю, що все вийде.

Лана закінчила розмову, повільно поклала телефон у кишеню і подивилася на своє відображення в дзеркалі. Вона повинна була триматися. Вона не могла дозволити Дмитрові перемогти. Зараз у її руках була вся ситуація, і вона мала зробити все, щоб контролювати її.

Лана повернулася до ресторану після розмови з Віктором, але її думки були розсіяні. Вона не могла позбутися відчуття, що її план починає давати тріщини. Дмитро здавався все більш відчуженим, і навіть коли він погодився провести з нею час, вона відчула, що він все більше відсторонюється.

Під час вечері Лана вже розуміла, що, як би вона не намагалася привернути його увагу, він не здається таким зацікавленим, як раніше. Вона, однак, вирішила не здаватися і спробувати зробити наступний крок, як би це не було складно. Вона злегка наблизилася до нього, спробувавши створити атмосферу близькості, намагаючись переконати його провести з нею ніч.

— Дмитре, — її голос був ніжним, спокійним, — не хочеш залишитися? Можемо провести час разом, просто ти і я, без усіх цих турбот.

Але Дмитро, схоже, відчував щось інше. Його погляд став холодним, і він швидко відхилив її пропозицію.

— Лано, — він подивився на неї, намагаючись стримати емоції, — не переходь межу.

Вона побачила, як його обличчя набрало серйозного виразу, що означало, що йому важко залишатися спокійним. Лана зрозуміла, що він не мав наміру залишатися, незважаючи на її спроби створити іншу атмосферу.

Він підвівся, зібравши свої речі, і поглянув на неї знову.

— Я відвезу тебе додому, — сказав він холодно, — а потім мені потрібно поїхати на роботу. Вибач.

Лана не могла не відчути, як її настрій змінився. Вона посміхнулась так, як могла, але відчувала, як у грудях щемить злість. Вона покинула ресторан разом з ним, сидячи в машині поруч, але між ними більше не було цієї іскри, яку вона так прагнула запалити.

Коли вони доїхали до її будинку, Лана тихо вийшла з машини, швидко подякувавши Дмитрові за поїздку. Вона була збентежена і розчарована. Той момент, коли вона спробувала зробити крок до нього, щоб зблизитися, закінчився швидко. Дмитро залишився віддаленим, немов відмежовуючись від її емоцій.

Як тільки Лана увійшла в квартиру, вона ще раз задумалась над тим, чому він так поводиться. Вона добре розуміла, що це не просто через її вагітність — це, ймовірно, було пов'язано з тим, що він не готовий впускати її близько. І хоча це було важко, вона мала зрозуміти, що Дмитро все ще тримає дистанцію.

Коли Дмитро відвіз Лану додому, він відчував внутрішнє напруження. Він не міг позбутися підозр, що її поведінка була неприродною, а її надмірна рішучість у цій ситуації була просто занадто очевидною. Її неперервні спроби привернути його увагу, бажання бути ближче — все це починало викликати у нього сумніви. Здавалося, вона намагається занадто сильно контролювати ситуацію, щось приховувати, можливо, навіть маніпулювати ним. Це не давало йому спокою.