Читати книгу - "Як керувати рабами"

було зафіксовано саме через його унікальність. Різні імператори обмежували це право, так що пізніше господарі мусили виправдовувати свої дії. Раби також отримали законне право оскаржувати жорстоке поводження з ними. Як і всі інші правові норми імперії, що стосувалися рабів, це право, ймовірно, не слід інтерпретувати як бажання імператорів поліпшити умови життя сервільного населення. Оскільки імператори схилялися до все більш активної та всебічної участі в житті імперії, люди просто чекали від них настанов і в тому, якими мають бути обмеження в ставленні до рабів.

Закони про катування рабів можна знайти в «Дигестах», 48.18. Правові дискусії про формальності та технічні деталі покарання рабів, коли їхнього господаря вбито, див. у «Дигестах», 29.5; про обмеження прав власників на покарання рабів — у «Дигестах», 18.1.42 і Кодексі Феодосія, 9.12.1. Про те, як Авґуст обійшов обмеження на тортури щодо рабів, які дають свідчення проти свого господаря, див. Діон Кассій, 55.5; про катування рабів для одержання свідчень проти їхніх господарів у випадку державної зради — Кодекс Феодосія, 9.6. Історію про коханця, який бажав уберегти від тортур рабиню, що перебувала у спільній власності, взято у Лісія, 4. Розповідь про Сассію можна знайти в промові Цицерона «На захист Авла Клуенція Габіта».

 Розділ VII •

Розваги та ігри

Долею рабові призначено тяжко працювати. Усе його життя — це сумлінна праця, спрямована на те, щоб задовольнити пана. Він мусить уважно ставитися до бажань свого володаря, до бажань і потреб його родичів і друзів. Але життя раба складається не тільки з виснажливо тяжкої праці. У ньому має бути час і для відпочинку та простих розваг. Дозволяти такі розваги — дуже мудро з боку господаря, звичайно, якщо раби виконують усю свою нелегку роботу та пристойно поводяться. Адже задоволений раб у майбутньому краще працюватиме. І навпаки: нужденні раби, змучені злигоднями та стражданнями, завжди намагатимуться ухилитися від будь-якого призначеного їм завдання. Або ж вони будуть постійно тужити та скаржитися на власну долю. Свято сатурналій якраз і є тією нагодою, котра надасть їм добру можливість трохи перепочити та випустити накопичене незадоволення від свого рабського життя.

Святкування сатурналій бере початок із сивої давнини. Це свято є нагадуванням про час, коли бог Сатурн правив світом, — золотий вік рівності. Тоді не існувало соціальної ієрархії, не було ані рабства, ані навіть приватної власності — все було спільним. Свято починається сімнадцятого грудня і триває декілька днів. У давнину вважалося, що відзначати його достатньо й один день, але тепер, у наш розніжений і схильний до неробства вік, часу на сатурналії відводиться більше. В усьому Римі панує піднесення і вирують пристрасті. Загальне святкування починається із жертвопринесення перед храмом Сатурна, звідусіль лунають вигуки: «Io Saturnalia!».[31] Емоції сягають апогею. Люди веселяться, співають легковажних і непристойних пісень; вони роблять це навіть на вулицях та ринкових площах, що в будь-який інший день року для багатої людини вважалося б ганебним і сміховинним, а для бідняка — й узагалі божевіллям. Бенкети їхні нестримні, а танці соромітні. Це гуляння — час розкошів для всіх, а не лише для обраних, у яких щодня сатурналії. Це не просто свято. Це такий час, коли весь світ перевертається з ніг на голову. Те, що зазвичай вважається гарною поведінкою, тепер знецінюється й позбавляється сенсу: сьогодні можна і навіть треба бути непоштивим, безсоромним і п’яним як чіп. У театрах і амфітеатрах ідуть вистави, на вулицях відбувається карнавальна хода, на ринкових площах — комічні видовища. Виїзні артисти, жонглери та заклиначі змій заповнюють Римський Форум. Звідусіль лунають анекдоти про міських чиновників. Натовп висміює все на світі, у тому числі й богів, і навіть глузує з імператора, лихословить і регоче біля його статуї.

Усі вбираються святково — у яскраві туніки замість буденних тог. Багато хто надягає фетрові шапки, що їх зазвичай носять вільновідпущеники, бо ці головні убори символізують знищення ієрархії. Навіть імператор ходить у такій шапці. Усі обмінюються подарунками, що за звичайних умов відбувається тільки між рівними за статусом людьми. Дозволено грати в азартні ігри. Навіть сором’язливий домашній раб не боїться глянути прямо в очі едилові та потрусити перед його носом гральними костями. Рабів не карають, і їм дозволяється навіть критикувати власних панів. Та й взагалі саме ви, господар, і маєте прислуговувати рабам за столом під час сатурналій! Вино ллється рікою. Чоловіки перевдягаються в жіноче вбрання. Раби обирають собі на вечір короля блазнів, він надягає корону та мантію і роздає всім смішні завдання: «проїхати верхи на кухарі, наче на коні» або «кожному випити вина, налитого у склянку на три пальці».

Яку саме роль у святі гратимете ви, залежить тільки від вас. Один мій друг — страшенний зануда, то він у розпал святкування сатурналій ховається у віддаленій тихій кімнаті, щоб не чути гамору вечірки, що відбувається у нього вдома. Він каже, що йому приємніше пересидіти там сатурналії, почекати, доки всі перебісяться. Усі ж інші в його домі в цей час бувають охоплені веселим шаленством, з усіх боків до нього долинають захоплені вигуки людей, які радісно святкують. Мій товариш стверджує, що така його поведінка є найліпшою з усіх можливих: він не заважає веселощам своїх рабів і ні в чому їх не обмежує. Та й окрім цього, вони не відволікають його від наукових занять.

Яка нудьга! Ні, як на мене, краще розділити з людьми їхній настрій. Ви здивуєтеся, наскільки покращується ставлення до вас ваших рабів, якщо ви берете участь у їхньому святі. Особисто я впиваюся, горлаю, граю в ігри і кидаю кості, співаю голяка, плескаю в долоні й трясу животом, а інколи навіть, вимастивши обличчя сажею, кидаюся сторчголов у холодну воду. Моїм домашнім це подобається.

Сатурналії — це чисте шаленство. Це світ, де звичні підвалини суспільства перевернуто догори дриґом: жінка й чоловік, господар і раб — усі вони міняються місцями. Рабам у цей день дозволено створити образ того життя, якого вони, без сумніву, прагнуть. Це світ, де на зміну красі класичних форм приходить гротеск. Усі звичаї опускаються до найнижчого рівня, і обід відбувається під звуки лайки та гучного випускання газів. Непристойні жести, ніякої пошани ні до кого. Святкувальники розкидають речі, тож переконайтеся, що в цей час використовується тільки дешевий посуд. Подекуди задля розваги навіть мучать тварин.

Свято наскрізь еротичне, та це й не дивно. Безсумнівно, колись