Читати книгу - "Другий шанс, Тихий Лис"

Мітіро, не змінивши свого нудьгуючого погляду, просто вложився своєю головою на мої коліна і вдав, що заснув. Я лиш посміхнувшись, почала ніжно гладити його пальцями по волоссю і подивилася на подруг.
- Ви, голуб'ята - сказала Акі - обоє, ще розкажете мені все від початку до кінця.
Ми всі весело засміялися. Потім, Юкі нагадала, що ми збиралися всі разом відмітити початок канікул. Я ж злякалася, що забула про це сказати Мітіро, але коли Акі, смикала його за чубчик, він просто погодився і сказав, що це гарна ідея.
Акі, як завжди, уже все організувала і підготувала. Вона знайшла чудовий будиночок у тихому, далекому від шуму міста, районі. З чудовим садом і виходом до річки, що протікала через місто. На березі річки добре виднілося місто і його головна площа. Після церемонії розійшлися по своїм домівкам, щоб підготуватися до вечору.

До місця зустрічі ми разом приїхали на байку. На моїй спині цього разу розмістився чохол з гітарою. Мітіро був у оливковій футболці з коротким рукавом, через що потім, ще не один раз мав продемонструвати свої руки для Акі. Юкі дуже сподобався шолом, який був на мені. Акі заклопотано готувала вечерю. В той час Ямада доглядав за вогнем. Ямамото не давав проходу для Мітіро, запитуючи в нього про мотоцикл. Вони обмінювалися не зрозумілими мені цифрами і визначення.
- А це ж HONDA CB 125R?
- Так, вона сама.
- А якого року випуску?
- 2021 року.
- А скільки кубів?
- 125 см3.
І ще багато багато: а що? а скільки? а як?
Загалом, це приємний вечір в компанії друзів. Ми їли і веселилися. Жартували і згадували, як пройшов семестр. Дівчата підганяли Мітіро, щоб він заграв їм пісень. Той грав і співав пісні, в основному на англійській. Після кожної такої пісні винувато посміхався і казав "Соромно, звісно, але я щось не вивчив жодної пісні на японській". Серед всіх тих пісень знову зазвучала знайома мені пісня, яку я все ніяк не могла випустити з голови.

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато
Вип'єте холодного вина
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "Життя прекрасне!"
Так, життя прекрасне, а вона

А вона, а вона сидітиме сумна
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль?

Так у світі повелося: я люблю її волосся
Я люблю її тонкі вуста
Та невдовзі прийде осінь, ми всі розбіжимося
По русифікованих містах

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина
Моя дівчинко печальна, моя доле золота
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста

Так у світі повелося: я люблю її волосся
Я люблю її тонкі вуста
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах

- Я чула цю пісню від тебе, вона чомусь мені так запам'яталася - зраділа я.
- Красива, а якою це мовою - запитала Акі.
- Це українська пісня.
- Дуже милозвучна мова - сказала Юкі.
- Про що ця пісня? - запитав Ямада.
- Ну, це пісня про самотню дівчину, якій автор співає пісень, якщо дуже коротко - відповів Мітіро, і дивлячись на мене, процитував слова пісні уже японською, від чого мені знову довелося почервоніти:

Так у світі повелося: я люблю її волосся
Я люблю її тонкі вуста...

Сонце давно уже сіло. Десь там, за річкою горіли вогні міста. Годинник показував майже десяту вечора.
- Друзі, сьогодні же феєрверки! - згадала Акі.
- Точно, місто завжди відмічало перший день літа красивою програмою - підтримав Ямамото.
- А ми тут побачимо їх? - задумалася маленька Юкі.
- З берега річки проглядається головна площа, салюти запускають з площі над річкою, тож звідти буде чудово їх видно - доповів Ямада.
- Кейго, як добре, що ти в мене все знаєш - обняла його Акі - ходімо худчій, скоро почнеться!
Ми стали збиратися до річки, щоб насолодитися красивими спалахами феєрверків. Мітіро дістав, з карману чохла гітари, свою спортивну кофту і накинув на мене.
- Ти завжди до всього готуєшся? - поцікавилася я.
- Давня звичка - відповів він з посмішкою - йдіть, я скоро буду.
Справді, з берега чудово було видно головну площу міста. Було видно, як багато людей, так як і ми, уже збиралися ближче до річки, щоб краще бачити салюти. Тиха літня ніч рознесла над містом свист першого салюту і красивий спалах освітив наші обличчя. Я бачила, як заворожено дивилася Юкі, притискаючись до свого високого Ямамото. Ямада і Акі стояли тримаючись за руки. Небо раз у раз забарвлювалося спалахами всіх відтінків веселки. Я озиралася чи не йде уже Мітіро.
"Ти ж так все пропустиш, Мітіро. Тільки подивися, скільки яскравих вибухів у небі" подумки говорила я до нього. Аж раптом, проговоривши це в своїх думках, до мене закралося погане передчуття. Серце в мить закалатало частіше. "Яскравих вибухів у небі" я вже бігла до будинку, коли ці слова повторювалися в моїй голові. В темній заштореній кімнаті, де ми лишили свої шоломи і речі, на підлозі сидів Мітіро. Він сидів, охвативши руками вуха і важко дихав, здригаючись від кожного вибуху яскравих феєрверків. Я впала біля нього на коліна і обняла за плечі. Відчувалося, що його тіло напружене до межі. Положила його голову собі на коліна і ніжно гладила по волоссю. Повільно його тіло розслаблювалося. Дихання стало рівнішим, він вже не здригався від звуків шоу. Прибравши руки від вух, він ніжно взяв мою руку і положив на своє вухо. Ми сиділа кілька хвилин непорушно, на дворі вже все стихло. 

- Маю - тихо мовив він в темноті - я не хочу йти з цього тіла. Я не хочу пропадати з твого життя.
- Навіть, якщо ти пропадеш, в моєму житті ти залишишся на завжди - заспокоїла його я.
Ще трішки посидівши, вже в обіймах один одного, ми повернулися на ґанок будинку.
- Ой ну ми вже вас зачекалися. А що це ви там затрималися? - посміхнувшись, запитала Акі. 
- Ми... - почала я, зрозумівши на скільки двозначно це виглядало - ми просто говорили - закінчила фразу я, відчуваючи ніяковіння.
- Годі вам голуб'ята, ще все життя попереду. Приєднуйтесь до нас - погукала Акі, стоячи біля багаття. 
Ми розмістилися всі разом кругом багаття, Юкі обняла мене. Ямамото попросив у Мітіро ще таку ж красиву пісню, біля багаття. Він взяв гітару, розмістився навпроти нашого півкола і його пальці ніжно заграли приємну мелодію.