Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Спочатку мій мозок спрацював як і мав — запанікував! Але я згадав усі мені відомі практики медитативного дихання аби заспокоїтись… Та прочитав ще раз це послання без емоційних навантажень, лише сухі факти. Хтось намагається мене впевнити, що моя дружина в страшній небезпеці та намагаються отримати гроші на банківський рахунок… де? Перевіряю. Кайманові острови. Хто? Юр.особа. Уже цікаво. Для відкриття фірми там не потрібно розкривати свою особу, не потрібно вкладати суттєві капітали, нічого не потрібно. Вимога про величину мінімального акціонерного капіталу відсутня. Мінімальний випущений капітал складає одну акцію без номінальної вартості або одну акцію з номінальною вартістю.

Директор — мінімальна кількість один, може бути як фізичним, так і юридичною особою, резидентом або нерезидентом Кайман. Інформація про директорів не розкривається. Необхідно проводити як мінімум одні збори директорів на рік. Можливе використання номінального сервісу.

Акціонер — мінімум один, може бути як фізичним, так і юридичною особою. Проводити збори акціонерів на Кайманових островах необов’язково.

Конфіденційна інформація — інформація про акціонерів, директорів і бенефіціарів не розкривається.

Юридична адреса — повинен перебувати на території Кайманових островів.

Одним з основних переваг офшорної компанії на Кайманах є повна відсутність оподаткування.

Валютний контроль? Відсутній!

Чудово! Майже, як чорна діра. Викинути гроші в нікуди без жодних гарантій!

Але як виявилось: «Ще однією особливістю цієї юрисдикції є наявність договорів про взаємну правову допомогу, а це означає, що Каймани допомагатимуть правоохоронним органам і урядам інших держав, надаючи інформацію, якщо кайманська привілейована компанія була викрита в криміналі.»

Отакі справи, малята! Якщо піднапружити знайомого з Інтерполу, а той своєю чергою докладно пояснить товаришам на Кайманах, до чого призводить надто ліберальне ставлення до охочих отримати в них офшорочку, можна отримати адресу в Гонконзі, звідки ж усе почалося на Кайманах. Можливо саме за цією адресою знаходиться (або, не дай Боже, ні!) моя дружина.

Я звернувся до моїх друзів за підтримкою. Й, звичайно, отримав її! Ми вирушили за вказаною адресою. 

Це була занедбана квартира зі старим матрацом на підлозі. І чоловіком у чорному костюмі з непоганими навичками кунг-фу. Як же я його дубасив! У мене самого непогані навички — кунг-фу, боксу, айкідо, дзюдо… Чим я тільки не займався! Бойові мистецтва - це те, що я полюбляю надзвичайно! Бігати щоранку та тягати залізо — це необхідність. А от майстерність бою — моя душа!

Хай там як, але Каті тут не було! Від хлопця в чорному користі теж виявилось мало. Він взагалі не розумів, що я від нього хочу. Яка ще дівчина? Яке викрадення?

Коли ми вийшли на вулицю, спустилася злива. Я миттєво промокнув до нитки. Але це була найменша з моїх бід. На стоянці, біля нашого автомобіля нас чекали. Ще один хлопчина в чорному. Але цього разу ще й із пістолетом. Куля пролетіла зовсім близько. Піджак можна викидати. Рукав наче ножем розрізало. Але поранення було дотичне. Тільки завдяки реакції, автоматизму, що напрацьовувався не один рік. Щоб не потрапити під кулі, я прокотився мокрим асфальтом і таки дістався того горе-стрілка. Після не такої вже й довгої сутички мені таки вдалося відібрати в нападника зброю. Але от спіймати та як слід розпитати — ні!

Я знову залишився ні з чим! Відчув як насувається подібно до урагану паніка. Й у цей момент задзвонив телефон. Знову незнайомий номер. Але цього разу телефонували з лікарні.