Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

- Трясця! Ти зводиш мене з розуму! - відірвавшись на секунду від його губ промовила вона.

- Горіти мені в пеклі! - він знову притягнув її до себе. Їхні губи злились в пристрасному поцілунку, а його руки автоматично потягнулися до її блискавки на сукні, щоб її розстібнути. Все було настільки пристрасно і чуттєво, руки Віоли тремтіли, коли вона розстібала його бордову сорочку, один гудзик відірвався. Ну і чорт з ним! Їхні тіла доповнювали одне одного, переплітаючись в безжальній агонії. І байдуже, що завтра вона пошкодує про це, сьогодні він належав тільки їй... 

- Віоло... - ледь промовив Антон, але вона знову його поцілувала, так ніжно й водночас жорстко, як вміла лише вона. Вони сліпо віддались пристрасному бажанню і їхні тіла злилися воєдино досягаючи найвищого піку...

***

Коли Віола прокинулася, на дворі вже світало... Вона оглянула ліжко, на якому лежала, біла постільна білизна була безпощадно зім'ята і це доводило той факт, що ніч була дуже пристрасною... На іншій половині ліжка мирно сопів сплячий Антон... Простить ледь вкривала його до пояса, його мускулистий торс при світлі здавався ще сильнішим і сексуальнішим... Їй хотілося доторкнутися до нього, прилягти на його міцне плече і ніжно обійняти... Стоп, стоп, стоп... І про що я це думаю, от дурепа?! Вона закрила очі, а перед її очима постала картина минулої ночі, її щоки вкрилися румянцем від сорому... Забудь! Наказала вона собі! Треба забиратися геть, поки він не прокинувся! А то доведеться все йому пояснювати! Боже, як соромно! Вона швидко встала з ліжка, зібрала свій одяг і сумку, які були хаотично розкидані по всій підлозі і направилася в ванну. Швидко одягнувшись і привівши себе в порядок, вона підмалювала вії і губи, туш і помада завжди були у її сумочці. Вона розчесалась, зав'язавши високий хвіст і легенько підкрадаючись на пальчиках вийшла з ванної, щоб не розбудити Антона. Навпроти ліжка зупинившись на хвильку, щоб ще раз помилуватися сплячим Антоном, вона завмерла. Зараз їй дуже хотілося поцілувати його, він заворушивя... Чорт, треба звалювати! Вона вмить прослизнула до вхідних дверей і за секунду зникла за ними у коридорі... От, дурепа, що ти знову твориш? Ти що забула, він пригрозив тобі забрати сина? Як ти можеш заявлятися до нього серед ночі і розважатися з ним? Ти геть з розуму зійшла! Ви маєте бути ворогами, а не спати разом! Він тебе навіть не пам'ятає! Ідіотка, безмозгла! Завжди ти йдеш на повідку почуттів і емоцій, а не думаєш головою! Отямся, нарешті! Ти в нього не перша і не остання, сама вчора бачила, коли він повернувся в готель! Певно розважався з черговою подружкою! Стоп... Треба випити кави... Мені терміново потрібна кава, як паршиво, що я без машини! Їй прийшла геніальна ідея в голову. Треба зайти в гості до мами, вона якраз поряд живе. Віола глянула на годинник 6:00 ранку, мама мала б вже прокинутися. Треба її набрати:

- Привіт, доню! Щось трапилося? - відповіла сонним голосом мама.

- Привіт, мам. Ти вже прокинулася? Просто я поряд, і хотіла забігти до тебе на каву, якщо ти не проти... - відповіла ніяково Віола.

- Доню, точно все гаразд? - в голосі мами були сумніви.

- І так, і ні... Просто, хотіла з тобою порадитися... - відповіла Віола.

- Вже ставлю каву, заходь! - в мить запропонувала мама.

Через 20 хв, Віола вже стояла біля квартири мами і збиралася думками, як все їй пояснити. Адже, до сьогоднішнього дня, вона ще досі не розповіла мамі про Маямі, про Андрія і про те, що Антон їй погрожує забрати сина, а вона прямо в буквальному сенсі "стрибає" до нього в ліжко. Вона думала, що впорається з усім сама, але все ставало дедалі гірше. Їй терміново була потрібна порада мами і вона подзвонила в дверний дзвінок. За кілька секунд, на іншому боці почувся шум кроків і мама відкрила їй двері.

- Привіт, мам. А де тато?

- Привіт, доню. У відрядженні, приїде у неділю. Щось трапилося?

- Можна сказати, що так. Антон повернувся, дізнався про Святослава і погрожує його забрати! - швидко випалила вона.

- Щоо? Хто повернувся? - мама, аж рот відкрила від здивування. - А якже його амнезія? - мама заливала вже каву, коли вони прийшли на кухню.

- Розумієш, тут така справа... - вона зам'ялася. - Ми зустрілися ще в Маямі, провели ніч разом. Потім Андрій зробив мені пропозицію... Потім Антон приїхав в Україну, ми пішли поговорити до нього в готель... - А там його чекав лист з тестом ДНК і фото Святослава... Я розсердилася і заборонила йому бачитися з сином... Він розлютився і сказав, що забере його законним шляхом... І...

- І що? - мама, аж присіла на крісло, щоб переварити те все, що розповідала їй Віола.

- Потім Андрій мені зрадив з іншою, я остаточно відмовилася виходити за нього... Пішла в бар і напилася... - вона зробила паузу. - І от я тут, після ночі з Антоном... Мам, я не знаю, що мені робити з цим... - вона важко зітхнула.

- Отакої... - мама аж розкрила рот від здивування. Оце так її донечка втнула... Справжня шукачка пригод на п'яту точку... Ну нічого, знову щось придумаємо...