Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

Катрайн свідомо оцінювала свої можливості, паніка повільно зникала, а на її місці здоровий глузд прораховував шанси на успішну втечу. Косим поглядом вона помітила, що відвідувачі які лишилися в таверні стихли, уважно спостерігаючи за нею.

«Отже, він прибув не сам. Навіть якщо я зможу позбавитися Кауфа, його підлеглі мене не випустять з таверни…»

Шеллі опустила кинджал, міцно зціпивши зуби. Жінка за прилавком сполотніла, нервово похитуючи головою.

— Розумне рішення, — сказав Келріс відпускаючи зап’ястя відьми й протягнув руку. — А тепер будь хорошою дівчинкою і віддай зброю. Всю! — на останньому він наголосив, — не хочу, щоб ти поранилася.

— Вона моя!

— Не хочу, щоб ти поранилася, — повторив Кауф із натиском.

Катрайн здалася, віддаючи всі свої кинджали. Жінка за прилавком продовжувала не втішливо хитати головою.

— Заплатіть їй за інформацію, — крикнув крізь плече Келріс, і один із відвідувачів поклав золоті монети на прилавок. — А це, щоб не було зайвого бажання вткнути якусь дурницю, — спокійно Кауф передав кинджали іншому чоловіку, а потім тендітно змахнув рукою в бік Катрайн.

На зап’ясті, за яке її тримав Келріс з’явилася бордова нитка зав’язана на три вузлики. Йому не потрібно було пояснювати юній відьмі, що його обережність з її магією викликана страхом її втечі. Кауф був не просто найманцем, він був молодшим братом Хідена, який займав посаду голови магічного департаменту. І якщо відьмакам офіційно гонитися за нареченою-втікачкою було не надто престижно, то Кауф не належав жодній гільдії, він був відьмаком сам по собі. Це грало зовсім не на руку Катрайн.

— Це було не обов’язково, — вона поглянула на червону нитку на зап’ясті.

— Обов’язково. Відьмам завжди подобається чаклувати.

Вона зітхнула із розчаруванням. Жінка за прилавком зникла десь за дверима в комірчині більше не показуючись. На душі В Шеллі кішки звивалися, дряпаючи все і вся. Вона так старанно уникала найманців батька, і всіх кого відсилав Хіден, намагаючись добратися до сусіднього королівства, до свого нареченого. Фальшивого нареченого. Тепер все круто перевернулося, їй було нікуди йти, а жалюгідно чіплятися за Аріана, було принизливо.

Катрайн все ж мала гідність, і хай на її руці все ще було мітка зв’язувальних чар, єдине про що вона шкодувала, так це про те, що так і не поцілувала Аріана. Шеллі не збиралася опиратися, навіть думати про втечу, пускаючи все на самоплив.

— Що тут відбувається?

Із грюкотом вхідні двері розлетілися на дрібні друзки. В дверному отворі стояв розлючений Аріан. Його плечі, риси обличчя, все було напружене. Навколо його тіла кружляли темні тіні. Серце Шеллі різко підскочило й затріпотіло від хвилювання. Даар зараз був тим самим принцом із всіх дитячих казок, який рятував свою принцесу.

Юна відьма не думала про зв’язувальні чари, їй хотілося вірити, що відьмак прийшов до неї з власної волі.

— Вільмаче… — промовив Кауф, поглянувши на його медальйон на грудях. — Краще тобі не пхати свого носа в чужі справи.

— А тобі краще відпустити її, або я за себе не ручаюся.

Келріс демонстративно закотив очі. Його зовсім не лякала чорні тіні Даара, і те, що разом з ним до таверни увійшов й капітан гільдії «хвоста блакитної Русалки».

— В мене документ, який підтверджує, що цю відьму я маю затримати та доставити в департамент магії.

— Що вона зробила, що її затримують? — виважено запитав Аріан.

— Вона наречене яка втекла…

— І що?! — перебив його Аріан. — Відколи це департамент магії займається переслідуванням тих, хто не захотів йти під вівтар?!

— Але вона…

— Вільна жінка, яка сама вирішує з ким їй брати шлюб. Ваш документ нічого не вартий. І навіть якщо там стоїть хоч з десяток печаток Хідена Келріса, вони не мають жодної юридичної дійсності, — Аріан поглянув на зап’ястя Катрайн. — І я б вас попросив зняти ваше обмежуюче заклинання, з моєї істинної пари.

Останнє змусило обличчя Кауфа зневажливо скривитися, але заклинання він не квапився зняти.

— Відьмаче…

— Ми поєднані алхімією душ, — Аріан підняв долоню демонструючи мітку. — Як  гадаєте, Хідену Келріс потрібна наречена яка зв’язана долею з іншим?

Кауф заскрипів від люті зубами, кинувшись до Аріана.

— Нікому не вмішуватися, — наказав Келріс. — Я тебе власними руками прикінчу, і тобі їй не буде з ким зв’язувати свою долю.

— Алхімія душ, — тихо прошепотіла Катрайн, в подиві розглядаючи свою мітку.

Зв’язувальні чари  були забороненими,а ще більше забороненою була алхімія, яка змушувала душі людей навіки поєднуватися. Скільки випробувань чи як б відстані між ними не була, доля зводитиме знову й знову людей, переплітаючи їхні шляхи.

Аріан був зовсім не проти розміняти кулаки, тож він відраз став в стійку, щойно Кауф зрушив з місця.

Даар вчасно виставив блок рукою, зупинивши удар ногою Келріса. Не чекаючи, Аріан завдав відповідний удар, цілячись в сонячне сплетіння, але реакція Кауфа була не гіршою. Це не була боротьба відьмаків, скоріше двох чоловіків, які мірялися кулаками. Вони обмінювалися ударами близько десяти хвилин, наносячи один одному атака із максимальною фізичною силою.